ПОЖАЛКУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОЖАЛКУВА́ТИ

без прям. дод. Те саме, що пожалі́ти 2; пошкодувати за чим-небудь. Приклади

[Орест:] Хоч коли є що в середніх віках, за чим можна пожалкувати, то власне за сею “блакитною трояндою”. (Леся Українка)
Я пожалкував, що не залишив у старому таборі зв'язківця. (Ю. Збанацький)
Пожалкував [Кобзар] за Іваном Кравчуком, згадав, що колись разом із ним у школі вчилися. (С. Журахович)
– Прискучило тобі зі мною жити, – Промовив брат [голуб], – нехай і так, Нехай сміється Шпак... Мене згадаєш, милий друже, І пожалкуєш дуже, дуже... (Л. Глібов)
Сахно й собі звернула на цілину, тільки праворуч. Але зразу ж пожалкувала. (Ю. Смолич)
Та вже як не міркуй, А сам на себе пожалкуй! Не раз, не два заплачеш, А дива більше ти такого не побачиш. (П. Гулак-Артемовський)

кого, що і без дод. Те саме, що пожалі́ти 1. Приклади

– Слухав би [син] батькового вчення, та пожалкував би моїх слізочок. (Г. Квітка-Основ'яненко)
І невідомо, чи хотіла вона позбутися пасинка чи, може, й справді, пожалкувала його. (Є. Кротевич)
Свекруха рада Олесі, як рідній дитині: не знає, де й посадити, як пожалкувати. (Марко Вовчок)

кого, що, рідко. Те саме, що пожалі́ти 3. Приклади

– Приклич же його, паньматочко, хоч на часиночку .. Що знаєш, те й роби, а я нічого не пожалкую. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Щедрого могорича гробокопачам не пожалкував [Кіндрат]. (О. Ковінька)

без прям. дод. Жалкувати, шкодувати якийсь час. Приклади

Пожалкуєш, пожартуєш Та просто їм в вічі: – Не годиться, козаченьки, Кохатися двічі! (з народної пісні)
І певно, так би й вийшло, як і торік: пожалкував, пожалкував та й облишив гадку, коли б не самі обставини. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.