ПОГУКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ПОГУКА́ТИ

кого і без прям. дод. Голосно вимовити, виголосити які-небудь слова, звуки. Приклади
  • – Прісько, що ти там робиш?.. – погукала вдруге наймичка. (Л. Яновська)
  • Погукає [начальник] з кабінету: – Заправляйсь, усе промаж! (С. Олійник)
  • [Захарко:] Погукай на жінку, може, вернеться. (М. Кропивницький)
  • Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався. (А. Головко)
  • Коли я через кілька хвилин так само тихо погукав її, вона [Ромка] не відповіла. (Л. Смілянський)
  • Так виразно пам'ятає Лукія, як погукали її тоді: – Приходьте в рай! – А “рай” у степовика – це коли дитина в хаті народиться. (О. Гончар)
  • Погукала мати вечеряти. (А. Головко)
кого і без прям. дод. Гукати якийсь час. Приклади
  • – Ніхто нас не зачепить... От погукають [повсталі маси] трохи та й розійдуться. (М. Коцюбинський)
  • [Храпко:] Що ж вони вас шукали? [Печариця:] Погукали трохи, та й угамувалися. (Панас Мирний)
без прям. дод., на кого, розм. Голосно вилаяти кого-небудь, накричати на когось. Приклади
  • – Поспитайся .. Петренчихи, на кого твоя старша дочка скидається! – погукала я на Дорошенчиху. – Поспитайся мене, що вона про тебе казала!.. (Л. Яновська)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.