ПОВЕРГАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОВЕРГА́ТИ
Примушувати падати; звалювати.
Приклади
- Таки повергають Кочубея на дибу й в'яжуть за руки. (Г. Колісник)
- Старіші велетні так струхлявіли, що раз буря на світанку повергла: від того зосталося щерблення в мурі. (В. Барка)
- Бачив, на власній шкурі переконувався: муж сей справді належить до тих, з ким важко змагатися словесами. А повергнути його слід. Неодмінно! (Д. Міщенко)
- І тими ж днями елани напали на них і розтрощили їх. І се, погибель ту бачачи, руси відійшли в степи і там, як казали, зібравшися з силами, повернули на них і повергли їх. (з переказу)
- Не один [сусід] то й просто скаже: – Повергли би ви тото [те] майстрованнє [майстрування]. (І. Франко)
У сполуч. з прийм. в та знах. в. ім. на позначення стану означає: викликати цей стан.
Приклади
- Батько ставився із зневагою до Холода і сам не знав за що, мабуть, за марно погублену силу чи за пропащий богатирський голос, що завжди повергав його в смуток. (О. Довженко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.