ПИСК

Високий неголосний звук, який видає яка-небудь жива істота. Приклади

Чує Королевич на буці [буку] писк. Виліз на бука і дивиться: у гнізді троє змієнят плачуть. (з казки)
Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий... (І. Нехода)
Вся твоя альтернатива нагадуватиме жалюгідний писк комара перед гуркутом танка. (О. Бердник)
* Образно. Під купиною обізвався тихий писк чи то води, чи болотяного коріння. (М. Стельмах)
І чого не було в тому гомоні! І гучна людська гутірка, і жалібний голос пісні, і плач п'яної баби, і писк .. дитини. (М. Коцюбинський)

перен. Такий звук як вияв певних почуттів (незадоволення, збентеження, болю і т. ін.). Приклади

Хто чим попав, то тим локшив. Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив. (І. Котляревський)
На другий день, скоро світ, зібралися звірі до походу. Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі. (І. Франко)
Діти .. – числом десять, – зняли писк, хто тікав, хто хлипав, хто хапав мамів [мам] за спідниці і ховали голови під фартухи. (Ю. Смолич)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.