ОХОТНИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ОХО́ТНИК

до чого і з інфін. Той, хто має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор. Приклади

– А ти ж, Вітю, чого не пробуєш? Ти ж, казали, охотник до нього [меду], – звернулась до Віті Бондариха. (С. Васильченко)
– Хороший хлопець Артем! .. А до книжок який охотник! (А. Головко)
– Дівчата, сідайте на санчата, я вас підвезу, – запропонував довготелесий табунщик, великий охотник до всяких розваг і витівок. (С. Добровольський)

Той, хто виявляє бажання що-небудь зробити або одержати; охочий. Приклади

– Охотників багацько, а купців мало. Гуртом не спроможетеся телиці купить, а в моїй кишені хазяйнуєте, – звернувся Опанас до людей. (Л. Яновська)
Поезії новіших поетів якось не знаходять охотників до перекладання їх на великоруську мову. (І. Франко)
Ми залишили кількох охотників на правдиву смерть, самі ж подалися очеретами вбік і вчасно вискочили з мішка. (Ю. Яновський)
Набравши загін охотників, спішно вирушив [Вишневецький] до Молдавії. (з наук.-попул. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Те саме, що мисли́вець. Приклади

Десь бабахнув охотник з рушниці – сплеснулась від того рибина в березі. (Г. Хоткевич)
П'ятеро нас було дуже досвідчених охотників-влучаків, дуже цілких стрільців. (Остап Вишня)
– Охотник! – І в голосі худого чується презирство. – Хіба справжній охотник вистрілить у глухаря, коли той співає? (В. Мисик)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.