ОМАНИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ОМА́НА

Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; уявний образ чого-небудь, що помилково сприймається як дійсний. Приклади

Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії – пісня моєї країни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викликала галюцинацію слуху?.. (М. Коцюбинський)
Спочатку він думав – то омана. Але юрти були справжні, їх можна було навіть торкнути рукою. (Н. Рибак)
– Не треба ілюзій, не треба омани, – сердилась на себе Раїса. (М. Коцюбинський)
Її враз урятують, її не засмокче трясовина... Дика радість спалахувала в серці. Але це була омана. (О. Донченко)

Стан людини, коли вона помилково приймає що-небудь уявне за дійсне. Приклади

Може, прокинуся хутко з сеї примари-омани десь на безлюднім просторі і без надій на життя?.. (Леся Українка)
Зникає люта омана від того співу, як од могучого заклинання, вітром розлітається... (С. Васильченко)

Те саме, що обма́н 1. Приклади

Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани. (Леся Українка)
Лешнер ясно почував оману, але в чому тут справа – зрозуміти не міг. (В. Собко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ОМА́Н

Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих з цілісними черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Приклади

Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина. (Н. Кобринська)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ОМАНИ́ТИ

Див. ома́нювати.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах