ОБВИНУВАЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох

ОБВИНУВА́ЧУВАТИ ую, уєш, недок., ОБВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док.

кого, що в чому і без дод. Покладати вину на кого-, що-небудь за щось; уважати кого-, що-небудь винним; звинувачувати (у 1 знач.). Приклади

Бровко хоч і не обвинувачував Сагайдака у перевищенні своїх повноважень, але таке, хоч і безкорисливе, самочинство голові не сподобалось. (С. Добровольський)
Кожна нова влада, з'являючись в місті, оголошувала попередню руїнницькою й варварською. Вона обвинувачувала її в голоді, насильстві, розстрілах, терорі, зневазі до людей і тиранії. (В. Домонтович)
[Едмунд:] Дивовижний нерозум людський! Коли спіткає нас лихо – хоч би з нашої власної вини, – ми обвинувачуємо в цьому сонце, місяць та зорі. (М. Рильський, пер. з тв. В. Шекспіра)
Так осудимо, так перекоренимо його, що йому й на думку не спадало таке робити, а ми .. його обвинуватимо. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Вас могли б обвинуватити в замаху на отруєння з метою грабунку, правда? (В. Підмогильний)

Висловлювати осуд за дії, вчинки, думки, що розцінюються як несправедливі, підступні, аморальні і т. ін. Приклади

Кожне слово [листа з фашистської неволі] застерігає, обвинувачує. (Ю. Яновський)
– Газету не можна обвинувачувати у відсутності лібералізму, – посміхався Короленко. – Ще нема й року, як почала жити в Полтаві перша приватна газета, а успіхи наявні.... (І. Пільгук)
Хлопець сичав, як гадюченя. Обвинувачував вітчима в пияцтві, в зрадах, у тому, що він живе в них не як рідна людина, а як випадковий гість. (В. Петльований)
Обличчя Гутбродта витяглось .. Його обвинувачували у нелояльності до фюрера. (Ю. Бедзик)
Вже перші уривки .. зворушили жовч моїх героїв характеру, моїх римлян, що обвинуватили мене .. в зневазі найсвятіших людських ідей. (Леся Українка)
Чи думав хто з вас, що ця хусточка знову так несподівано з'явиться з Павликової кишені для того, щоб обвинуватити Павлика в хуліганському нападі на Олесю? (О. Донченко)
Хто .. привселюдно стане на її боці серед цих жорстоких, несправедливих людей, ладних виправдати того, хто покинув, і обвинуватити покинуту?... (Б. Антоненко-Давидович)

кого, що в чому, юр. Притягати до відповідальності й доводити чию-небудь вину від час судового розслідування. Приклади

Починає говорити прокурор. Йому легко обвинувачувати Романа Сиваша, бо видко його провини. (Б. Грінченко)
– Чи не можете ви мені сказати, за що конкретно мене заарештовано, в чому мене обвинувачують? (І. Багряний)
– Це все пропаганда! – закричав прокурор. – У вас немає ніяких доказів! Відповідайте на запитання, а не читайте мені лекції! Я вас обвинувачую, а не ви мене! (П. Загребельний)
Прокурор, коли обвинувачує підсудного у вчиненні злочину, має доводити його винність, тобто він є державним обвинувачем. (з наук. літ.)
Хоч на суді і виявилося, що Грицько плів ті нісенітниці, тільки Грицька не обвинуватили. (Панас Мирний)
Пан сотник відчував озлість, яка давно не знаходила виходу. “Суд, – подумав він. – Застати його й обвинуватити в перелюбстві”. (Валерій Шевчук)
Одного цигана, який потрапив із свого полку в гарнізонну тюрму за крадіжку кількох дюжин білизни.., Берніс обвинуватив у політичному злочині. (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)

юр. Виступати в ролі судового обвинувача або на стороні обвинувачення в судовому процесі. Приклади

[Орлюк:] Я не хочу, щоб ти була на суді. Не хочу, щоб ти обвинувачувала.... (О. Довженко)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.