НУ — ТЛУМАЧЕННЯ

НУ виг.

Уживається при висловленні заохочення, спонукання до дії (перев. з дієсл. наказ. сп.). Приклади
  • – Ну, разом! – закричав, – напрімо! І недовірків сокрушімо. (І. Котляревський)
  • – Ну, бий! бий! – Олександра присунулась до Насті, аж налізла на неї. Настя стусонула її кулаком. (М. Коцюбинський)
  • – Заграй, мій малесенький, а оці маленькі послухають. Ну ж, заграй! (А. Головко)
  • Він бере бедрика на долоню й тримає його проти сонця, щоб він полетів. “Ну ж, лети-лети!”. (І. Багряний)
  • – Марисунцю, таже їжте, та ну, та не дайтеся просити. (І. Керницький)
  • Над ранок замість сподіваної роси випав короткий дощик і не дав доспати до сонця. – Добрий знак, – сказав перший старійшина й звернувся до другого: – Ну, розповідай свій сон. (І. Білик)
Уживається при висловленні спонукання до припинення дії. Приклади
  • – Що з тобою, дитино? Не плач, перепілочко! .. Ну, не плач же, квіточко! (М. Коцюбинський)
  • – Не хочеться? Ну, не треба. Не треба, Варвара Генадієвна [Варваро Геннадіївно]! – знов крикнув я. (В. Винниченко)
  • – Ну, годі вертітись, – у голосі Глушака чути суворість. (О. Довженко)
  • Я перебрів через ріки сліз, знайшов Зізі на тому березі розпачу, струснув її за плечі, весело загукав: – Ну, чого? Ну, що? Ну, навіщо? Ну, кинь! Ну, перестань! (П. Загребельний)
Уживається при висловленні погрози, перестороги. Приклади
  • [Деїфоб:] Ну, пам'ятай, .. до тебе ймення зрадниці пристане від нині і до віку. (Леся Українка)
  • Треба вдарити, а не зведе руки, страшно. Тоді в гніві тріпнув головою й кулаком грізно посварився: – Ну, ти ж гляди! Знай! (А. Головко)
  • Пувичка втягнув якось голову в плечі, розмазав ліктем кров по обличчю й кинув до Альоші: – Ну, знай тепер. (І. Микитенко)
  • Ах, ти так, подумав Котигорошко, ну, постривай! (В. Кожелянко)
  • Бігз одразу помітив, що Спендера тримають, і посунув до нього. – Ну, начувайся! – погрозливо промовив він. (В. Митрофанов, пер. з тв. Р. Бредбері)
Уживається на початку речення, в якому висловлюється подяка, побажання і т. ін. Приклади
  • – Ну, спасибі, брате! – кажу я. (Марко Вовчок)
  • – Ну, дякую! – сказала вона, простягаючи мені руку. – Ви можете вертатись додому. Я тут сідаю на трамвай. (В. Винниченко)
  • – Ну, будьмо! – Літаймо! За тебе, Уралов! За здоров'я твоєї дочки, – підняв склянку Сіробаба. (О. Гончар)
  • – Дівчина не без щастя, козак не без долі. А, зрештою, ти знаєш, як важко його стримувати. Рветься на справжнє діло. Ну, щасливо повернутися. (К. Гриб)
  • – Ну... Прощавай! – сказав Гоцик і пішов геть. (Люко Дашвар)
Уживається при висловленні докору, заклику до стриманості в діях, учинках і н. ін. Приклади
  • – Та ну, не страши: не боюсь я тебе! – промовив Пилипко. (Панас Мирний)
  • – Та ну, яка ти, Дарко! Хіба ж я кажу, що от я вже маю їхати? (Леся Українка)
  • – Ну, та годі вже! Дай сюди прилад, я його сховаю, бо від довгого користування акумулятори сядуть. (Н. Забіла)
Уживається при висловленні сумніву, заперечення, незгоди і т. ін. Приклади
  • – А пора збирання винограду? – пригадує Замфір. – Ну, це вже легка, празникова робота. (М. Коцюбинський)
  • – Ну, – гукнув Бертольд, – то байка! Я візьму співців тих в руки! (Леся Українка)
  • – Ну, то дурне! Хіба не разом вестимуть або пов'язаних... Я – рудого. Тихін – отого, а ти – хто буде там третій. (А. Головко)
  • – Бери [м. Жмеринку] сам, тільки пам'ятай мою умову: якнайменше втрачай людей. Чуєш? – Ну, що ти! (О. Довженко)
Уживається при підсумовуванні чого-небудь, прийнятті рішення і т. ін. Приклади
  • Кум примирливо говорить: – Ну, нехай... Ми про інше поговоримо давай. (П. Глазовий)
Уживається при висловленні захоплення, обурення, здивування, незадоволення, іронії і т. ін. Приклади
  • “Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! Забавлятиме старих хазяїнів..”, – думав Радюк. (І. Нечуй-Левицький)
  • [Запава:] Ну, вже й батько! Вже й кличе! Все се тілько плід гарячки. (І. Франко)
  • – Ну, це ти вже занадто, –- пробурмотів невдоволено Теон. – Навіщо лякати хлопця? (І. Багряний)
  • – Ну й пройдисвіт, – засміявся підполковник, – захопити один повіт, а думати про всю Україну! (М. Стельмах)
  • – Ну й вітер! Ходімо вже, – знову сказала Христина, обхопивши руками братові плечі. (Н. Бічуя)
  • – Не люблю одностайної реакції .. – Та ну! – не повірила Люда. (Г. Вдовиченко)
Уживається при висловленні захоплення в оцінці кого-, чого-небудь, здивування з якогось приводу. Приклади
  • – Я знаю дівчину Марусю – Таку – що ну! (М. Коцюбинський)
Уживається перед знах. в. особ. займ. 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в знач., близькому до слова геть. Приклади
  • – Та ну тебе к бісу!.. От, опіяка!... (Панас Мирний)
  • – Та ну вас, – сконфужено відвернувся археолог. – Я вам розповідаю про серйозні речі, а ви глузуєте. (В. Владко)
  • – Ну тебе, Тимофію, до дідька! – сердиться Мірошниченко. (М. Стельмах)
  • – Та ну її! Та ну її! – крикнув своїм Кадуха. – Пустіть її, компанєро! Сказано – баба! (В. Близнець)
Уживається для вираження небажаності чого-небудь. Приклади
  • – Та ну його, цей обід. Я краще трави тут наїмся. (О. Довженко)
  • – Та ну його к лиху! Не будемо розв'язувати. Хай так посидить, спокійніше нам буде. (В. Близнець)
  • – Та ну його, це знаряддя! – і свого буряка-лева Клава шпурнула під колесо. (М. Вінграновський)
  • – А, та ну її, ту куртку,– пробурмотів Мирко сам до себе, – можу й без куртки ходити. (Н. Бічуя)

НУ част.

пит. Уживається в питальних реченнях як спонукання до відповіді, що супроводжується інтонацією зацікавленості чим-небудь, очікування, нетерпіння, вимоги і т. ін. Приклади
  • – Ну, як тобі, сину? – турбувалася мати. (М. Коцюбинський)
  • [Люцій:] Прости, Руфіне, маю щось питати. [Руфін:] Ну що там? (Леся Українка)
  • – Ну, як вам тут живеться? – спитав я ввічливо. (І. Багмут)
  • – Ну, хто тепер [полізе на скелю]? – запитав Воронцов, переводячи погляд з бійця на бійця. (О. Гончар)
Уживається при вираженні торжества, зловтіхи і т. ін. Приклади
  • [Любов:] На доказ того, що ви помиляєтесь, я вам скажу, що даю свою хату для вечірки .. Ну що? вдовольнились? (Леся Українка)
  • Перед спокійними катами я мовчки зв'язаний стою. – Ну що? Утік? .. Лице прикажчика єхидне переді мною. (В. Сосюра)
  • – Посієш вітер, пожнеш бурю! Око за око, зуб за зуб! Ось вам! Ну що, задоволені? (І. Росоховатський)
Уживається як відклик на звертання у знач. що таке? я слухаю. Приклади
  • – Хомо! – Ну? – Я оце надумала... пішов би ти до пана. (М. Коцюбинський)
  • – Оксене... – Ну? – У Сергійка чобітки зовсім порвалися. (Григорій Тютюнник)
Уживається перед запитанням, що вимагає уточнення якогось повідомлення. Приклади
  • – Ну, а гроші ж принесли? (Марко Вовчок)
  • – Ну, а на хуторах же, що там? – по невеличкій паузі спитав Давид. (А. Головко)
  • – Так. Ну, а якби ти наступав на панів на випадок, коли б я тебе на них послав? – спитав Боженко і хитро примружився. (О. Довженко)
  • – Ну, а якби й став латинником, то де стільки грошей візьмеш? (Р. Іваничук)
пит., іноді зі спол. та. Уживається при висловленні запитання з відтінком недовіри, здивування; невже, хіба. Приклади
  • [Пузир:] Доброго здоров'я! Ну як таки ви, пане Зеленський, і досі не загнуздали мануйлівських мужиків?! (І. Карпенко-Карий)
  • [Мавка (сміється):] Ну, як таки, щоб воля – та пропала? (Леся Українка)
  • [Софія:] Ну невже ж вам не цікаво, хто кого перемагає? (В. Винниченко)
  • – Я не плету. Я знаю, Рекса нема, ну та й що з того?... (В. Близнець)
власне мод. Уживається при висловленні підсумку до роздумів з приводу чого-небудь; отже. Приклади
  • – Ну, батько нічого собі, – тільки дивиться – не на Чайченка, а через його голову, згори.... (Марко Вовчок)
  • – Ну от. Мужики мають право на землю. Не ми обробляємо землю, а вони. (М. Коцюбинський)
  • – Ну, рука вже, кат з нею, мені не шкода, – казав Платон Вернигора, сіючи правою. (О. Довженко)
  • – Та ти мене, братчику, не слухаєш. Ну й добре робиш. (Р. Андріяшик)
  • Ну ясно, парочка із західного вже поснідала, посуд вимитий і витертий насухо. (С. Андрухович)
Уживається в знач. якщо так, якщо ні. Приклади
  • – Я багато нарвав [ягід], та поїв, а се одну вам привіз. – Ну, молодець. Добре. Спасибі. (Панас Мирний)
  • [Неофіт-раб:] Ну, то про мене, хай воно й ніколи те царство Боже не приходить! (Леся Українка)
  • – Розумні в тебе очі, як познакомимося ближче, то, може, другами будемо. Ну, гарно, – князь плеснув у долоні, і зараз начеб з-під землі явився старий слуга. (А. Чайковський)
  • – Мені рідна зброя ніколи не важка. – Овва! Ну, тоді з тебе люди будуть. (О. Гончар)
Уживається для заповнення паузи в мові (при доборі потрібного слова, обдумуванні відповіді і т. ін.). Приклади
  • – Сьогодні вночі до мене прийшло натхнення, і я записав його з такою, приміром, ясністю, як пишуться .. ну, закони. (О. Довженко)
  • – Який він зараз?.. – Ну, який... Такий маленький, жвавий, білявенький... Даремно бійця не скривдить... Славний такий.... (О. Гончар)
  • – Який він собою, той вуж? – Ну... такий... у руку завтовшки. (І. Білик)
підсил. Уживається для надання висловленню або окремому слову більшої сили, виразності. Приклади
  • – А я нині вранці бачив медівники в пекарні... Ну такі, що ніколи не бачив.... (М. Коцюбинський)
  • Ну хто не знає споришу! Бабуся зрізувала стебла, які цвіли, поки ще не дерев'яніють, казала. (В. Лис)
  • Я слухав і думав: “Ну хто, хто мені повірить, що я сам, на власні очі бачив той театр Бергоньє,– двоповерховий, з довгим, на весь тротуар, дашком над входом, такий несхожий на теперішній театр імені Лесі Українки?! Ніхто мені не повірить!”. (В. Нестайко)
Уживається перед питанням, яке містить у собі й відповідь. Приклади
  • Ну, що за ті 2 години зробиш, зморений, знеохочений. (М. Коцюбинський)
  • Ну, що вони йому зроблять? На людях не займуть, а підслідити ввечері – теж чорта з два! (А. Головко)
  • Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав? (М. Рильський)
  • – Ну, чого воно навчить, коли воно всю дорогу ховалося. (Р. Андріяшик)
  • Ну справді, скільки можна сидіти в гостях? (Г. Вдовиченко)
Уживається для підсилення протиставного спол. “а”. Приклади
  • – Тебе як різатимуть, ти ж закричиш? Ну, а ми тоді посхоплюємося – і латата. (Григорій Тютюнник)
  • – Ну, а ми тим часом, давай закуримо по одній. (О. Гончар)
спонук. У поєднанні з інфінітивом указує на енергійний початок дії в минулому; давай. Приклади
  • Та й забули [конфедерати] Волю рятувати, .. Та й ну руйнувати. (Т. Шевченко)
  • Коли це де не взялася пожарна з того і з другого боку улиці і ну з двох труб кропити людей. (Панас Мирний)
  • Кричать, повісивши носи – Та ну втікать, немов за ними люті пси Женуться. (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
мод. Уживається при висловленні здогадування в знач. припустімо. Приклади
  • – Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено. Вірно я кажу? – Ну, припустімо, – сказав генерал. (О. Довженко)
  • – Кулемет справний? – запитав Сагайда .. – Справний, питаю? – Ну, справний.... (О. Гончар)
мод. Уживається на початку питального речення, в якому висловлюється побоювання з приводу чого-небудь небажаного, якесь незвичайне припущення і т. ін. Приклади
  • Раптом стаю. Ну, а як вона взнає, куди я подався? (М. Коцюбинський)
  • Ну що, як стюардеса молоденька У літаку .. – це правнучка, скажімо, Того старого Юдки-корчмаря? (М. Рильський)
  • – Що я маю тепер робити? Ну, скажiть, пане, красти? (Р. Андріяшик)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.