НЕДУЖИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НЕДУ́ЖИЙ а, е.

Який нездужає, хворіє; хворий, слабий. Приклади

Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. (Марко Вовчок)
[Бабуся:] Сирота я. Внучат моїх загризла вовча зграя, Синка мого недужого убили. (П. Воронько)

у знач. ім. неду́жий, жого, ч.; неду́жа, жої, ж. Хвора людина. Приклади

Хіба треба у недужого питати, чи бажає він здоровля [здоров'я] мати. (Номис)
– Що у вас болить? – ластівкою припадала вона коло недужої. (М. Коцюбинський)
Вулиця двигтiла, стогнала, скликаючи до вiкон немiчних i недужих, тих, кому немає у що вдягнутися, кого знесилив голод. (Р. Андріяшик)
Я все ще лежав, ніби недужий. (І. Франко)

Який не має великої фізичної сили; слабкий, безсилий. Приклади

Та воли ж мої недужі, Та вивезіть мене з калюжі. (з думи)
Ватіка врешті пришкандибала до мене й тяжко сіла. Я побачив, яка вона вже стара та недужа. (Любко Дереш)

Слабкий щодо сили вияву (про голос). Приклади

Ще й перші півні не проспівали, як Хівря недужим голосом подала чоловікові й дочці звістку, що з нею щось трапилося. (Панас Мирний)
– Вже пора б і цибулю прополоти на городі, – сказала недужим голосом мати. (О. Копиленко)
Старійшина гуслярів сліпий. Грав .. на гуслях, наспівував недужим голосом, одначе незрячий був. (Д. Міщенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.