НЕВІРУЮЧИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НЕВІ́РУЮЧИЙ а, е.

Який не визнає існування Бога, не вірить у Нього. Приклади

І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. (Біблія. Пер. І. Огієнка)

у знач. ім. неві́руючий, чого, ч.; неві́руюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування Бога; атеїст. Приклади

– Всі віруючі, – усміхнувся індус. – Нема невіруючих. Одні вірують в Бога, другі в сатану, треті в жорстоку силу. (О. Бердник)
Але скрупульозний німецький сумнів Біблію не визнає документом. Немає печаток!.. О Боже! Допоможи мені віднайти хоч крупинку доказів. Це переконало б багатьох невіруючих.... (В. Багірова)
Питання про виникнення релігійних конфесій, про різницю між їхніми обрядами справді нині цікавить багатьох віруючих і невіруючих. (з наук.-попул. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.