НАРІЧЧЯ — ТЛУМАЧЕННЯ
НАРІ́ЧЧЯ я, с., лінгв.
Найбільша одиниця територіальної диференціації діалектної мови, що становить сукупність близьких за визначальними рисами говірок, об'єднаних у говори.
Приклади
- Поділ на три наріччя був запропонований К. Михальчуком у праці “Наріччя, піднаріччя і говори Південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини”, з деякими уточненнями й окремими застереженнями цей поділ усталився в українській діалектології. (з наук. літ.)
- Структурні особливості говірок, що входять до складу наріччя, виразно диференціюють одне наріччя на тлі інших. (з наук. літ.)
- В українській діалектній мові виділяють північне (поліське), південно-східне й південно-західне наріччя. (з наук.-попул. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.