НАРУГА — ТЛУМАЧЕННЯ
НАРУ́ГА и, ж.
Нестерпне знущання, заподіяння шкоди кому-, чому-небудь.
Приклади
- Жду, не діждусь дружини, щоб полегшити біль, наругу, бо й справді, як вони сміли таке надуживання над людьми робити! (Ганна Барвінок)
- Скільки вона горя прийняла від тих самих панів, на котрих робить. Скільки наруги! (М. Коцюбинський)
- Вони [люди] кричали, що над містом вчинено наругу, що зайди знов почуваються в Києві, як у себе вдома. (В. Шкляр)
- Шеремет розумів – іншої ради тепер нема. І все одно не вірив до кінця, що отаман Зелений віддасть наказ відступити, покинути Трипілля ворогові на наругу. (А. Кокотюха)
Зле висміювання кого-, чого-небудь.
Приклади
- Гірко було слухати таку наругу. Та що могли оборонці вдіяти? (Б. Лепкий)
- Мимоволі Жолкевський озирнувся на пані Барбару, шукаючи в ній спільника своєму обуренню за таку наругу над честю мундира. (Іван Ле)
Глузливе, зневажливе ставлення до кого-небудь.
Приклади
- – Твій Іван? Який твій Іван? – з наругою промовила Ганка. (І. Франко)
- Сміялися козаки, жінки, ба навіть дітлахи реготали. Іваник не стерпів такої наруги і вихопив з піхов шаблю. (В. Малик)
Ганьба, неслава.
Приклади
- Отакі батьки на світі, Нащо вони дітям? На наругу перед Богом. (Т. Шевченко)
- Петро й Христя не дивилися в очі одне одному, – такий сором, така наруга їм... Перші дочкою набивалися! (Г. Косинка)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.