НАР

Гібрид від схрещування верблюдів – дромедара з бактріаном; одногорбий.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

НА́РИ нар, мн. (рідше одн. на́ра, и, ж.).

Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги. Приклади

Поручик Ростислав Драгомирецький звівся з нари, підійшов до дверей і почав дивитись на дорожній пейзаж. (Ю. Смолич)
Він іде під охороною до своєї камери і падає на полотняні нари. (М. Стельмах)
По обох боках коридору тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами. (А. Хижняк)
Усередині довжелезного приміщення попід обома стінами тяглися нари, де спали царські мечники та нічні сторожі. (І. Білик)
Ніхто не звертав уваги на Здорованя, що прибився на задній нарі. (Ю. Покальчук)

Див. на́ри.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.