НАЙМАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАЙМА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАЙНЯ́ТИ, заст. НАНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док.

кого і без прям. дод. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. Приклади

Надвечір у село прийшов прикажчик до машини хлопців наймати. (Панас Мирний)
У ті часи Візантійське грецьке царство було вже дуже утиснуте турками і наймало собі вояків за гроші з різних земель. (А. Кащенко)
Ну, панич як панич, пожартував трохи з старої, але Андрія найняв. До прикажчика в поміч. (М. Коцюбинський)
Піп наняв мене охоче. (В. Винниченко)
– Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію. (М. Стельмах)

Запрошувати кого-небудь для виконання певних послуг за плату. Приклади

Хлопці змовились та нищечком наймають музики. Музики вдарять голосніше, дрібніше, Марина, як метіль, полетить швидше й легше! (І. Нечуй-Левицький)

що. Брати для користування що-небудь за плату на певний час. Приклади

З осені він безпремінно наймає десятин з п'ятнадцять, а то і всі двадцять поля. (Панас Мирний)
Мати наймала щороку грядку на городину. (С. Васильченко)
– Дачу ми щоліта наймаємо. (О. Бердник)
Він наняв собі маленьке кавалерське помешкання, дешеве, з вікном на подвір'я. (І. Франко)
Галя раніш жила у свекрухи, тепер же найняла собі домівку. (Леся Українка)
Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми, І найняв підводу. (М. Рильський)

кого. Улаштовувати кого-небудь на роботу, службу і т. ін.; віддавати у найми, у розпорядження кого-небудь. Приклади

– А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала, Не запродавала? (Т. Шевченко)
– От коли я повів тебе наймати до Варчуків, там обдивилися, обмацали очима з усіх боків і питають: – Скільки ж років синові? (М. Стельмах)
– Вчора батько на ярмарку найняли мене. (Б. Грінченко)
Спинив [батюшка] Артема на вулиці, щоб найняти його луг викосити. (Б. Антоненко-Давидович)

що кому і без дод. Здавати кому-небудь щось у тимчасове користування, віддавати у найм, в оренду. Приклади

От я й надумала собі: “Піду я поденно робити!” Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своє лихо оповістили, питаємо, чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували. (Марко Вовчок)
Заїхали до великої коршми, що її побудував Кочубей при Полтавськім шляху і за добрі гроші наймав багатій шинкарці. (Б. Лепкий)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.