НАБРІХУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

НАБРІ́ХУВАТИ ую, уєш, недок., НАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., що, чого і без прям. дод., розм.

Говорити неправду, нісенітницю. Приклади
  • Ярина Федорівна вдарила об поли руками. – Я набріхую?.. Ой, Варко, гляди, щоб я тебе сьогодні не вибила. (М. Хвильовий)
  • Такого набрешуть [люди], такого наплетуть, що хоч з світа втікай! (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • – Оцього я вже ніяк не знесу: набрехала Параска, що в мене голова лиса. (І. Нечуй-Левицький)
  • Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки. (Григорій Тютюнник)
  • – Я ніколи так не думав і вже тим більше не говорив. Це тобі хтось набрехав. (О. Авраменко, В. Авраменко)
на кого. Зводити наклеп на кого-небудь. Приклади
  • [Недоросток:] Ти на кого ото славу пускаєш? На кого набріхуєш? (С. Васильченко)
  • – Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує. (О. Ковінька)
  • Не інакше як хтось щось набрехав на Беймбета. Але – для чого? Хто? Адже Беймбет ні з ким не сварився, нікому не заподіяв шкоди.... (Б. Антоненко-Давидович)
  • Родина знає, котрий “добрий” чоловік набрехав на діда. (М. Матіос)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.