МЛЯВА

Спека, задуха.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

МЛЯ́ВИЙ а, е.

Позбавлений жвавості, бадьорості. Приклади

[Любов:] Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка)
А за нею [хмарою] чередою інші хмари попливли, ніби йшли до водопою мляві, стомлені воли. (М. Упеник)
Цей раптовий здогад паралізував мене, зробив моє тіло млявим, ватяним і безсилим. (В. Нестайко)
Сава вчора ночував удома, був тверезий, сумний і млявий, наче якийсь непритомний. (С. Процюк)

Який не відбиває експресії; маловиразний. Приклади

Ті самі очі, чорні, як безодні, .. Тепер без блиску, мляві та холодні. (І. Франко)
Легка повсякчасна втома була в її сповільнених рухах, у збляклому погляді, у млявих, ніби змушених словах. (В. Підмогильний)
Голос теж був млявий, наче в'ялений: – Я вас, здається, теж упізнала. (Г. Тарасюк)
Олена в гуртожитку дов'язувала шарф і віталася млявим покивом голови. (Є. Пашковський)
Та все ж писемне слово бліде і мляве перед словом живого життя. (М. Дочинець)

Який відбувається без напруження, повільно. Приклади

Корова млявою ходою кудись сама собі бреде. (П. Тичина)
Кость підійшов до млявого вогнища, поворушив вугілля палицею, воно спалахнуло червоним, маленькі язички полум'я лизнули дерево. (А. Кокотюха)
Все це було так, зовсім не страшно, немов спроквола, немов у млявому сні. (І. Роздобудько)
При млявому травленні п'ють відвар кореневища аїру. (з навч. літ.)

Малопомітний; неяскравий. Приклади

– Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, – Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою. (П. Грабовський)
Через вулицю блимав огонь і млявим світлом освітлював пустельний заулок. (М. Хвильовий)
Блимав млявий вогник лампадки. (І. Пільгук)
По хаті розійшлося мляве, ледь вловиме світло. (К. Мотрич)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.