МИГ — ТЛУМАЧЕННЯ
МИГ , МИГ-МИ́Г, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. мига́ти.
Приклади
- На небі ані хмариночки; зорі тільки миг-миг.... (А. Тесленко)
- – Було, гребу сіно, – аж курява курить! Одна нога тут, а друга там; а руки тільки миг-миг! (Ганна Барвінок)
- Де куций? О, вже з лівої миг, миг... Не втечеш, братіку! (Б.-І. Антонич)
- Поїзд рушив .. А повз очі – водокачка, телеграфні стовпи, по дорозі вози з буряками. Миг повз очі. (А. Головко)
МИГ у, ч., розм.
Те саме, що мить.
Приклади
- Бурхав так вітер .. Бив в очі, стежку з-перед ніг Неначе вкрав в короткий миг. (І. Франко)
- І чути було в цей миг, Як стукає серце землі. (О. Гончар)
- Iлько навiть не мiг сказати, як довго вони милувались разом iз славетним iзографом Алiмпiєм київськими краєвидами. Миг чи, може, годину? (Ю. Логвин)
МИ́ГОМ присл., розм.
Те саме, що ми́ттю.
Приклади
- Челядь і літні мужики мигом оточують машину, обмацують, заглядають, розпитують. (С. Добровольський)
- – Йой, кара небесна, – зашепотіла сполошена Марта, заметалась по світлиці. – Ану, Лесику, мигом на горище, тебе тут ніхто не повинен застати. (І. Нижник)
- Мордатий потримав чарку, наче вагався, пити чи не пити. А тоді мигом спорожнив чарку. (Ю. Логвин)
- Після матчу – вір-не-вір – усі звірята стали мигом у довгу чергу на відбір. (І. Андрусяк)
МИ́ГИ ів, мн., розм.
Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто й заступають розмову.
Приклади
- В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне. (І. Нечуй-Левицький)
- Йому бракувало іноді потрібних слів, тоді він допомагав собі мигами й усякими вихилясами. (Б. Антоненко-Давидович)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.