МЕЛЬКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

МЕЛЬКА́ТИ а́ю, а́єш, недок.

Те саме, що мигті́ти 1. Приклади

Схаменулись нехрещені. Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю. (Т. Шевченко)
У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги. (І. Микитенко)
Мені перед очима в якихось заломаних, кривих образах почало мелькати, як на поганому екрані, наше майбутнє. (Ірина Вільде)
Хтось наливав, хтось смiявся, лиця мелькали розрiзненими кадрами. (О. Забужко)

чим. Робити швидкі рухи чим-небудь. Приклади

Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками. (Григорій Тютюнник)

Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне. Приклади

Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи. (М. Коцюбинський)
Що далі йшла війна, то більше й більше мелькало на зелених гімнастьорках таких хрестів, а в двох шпиталях тихої повітової Охтирки більшало поранених і навіки покалічених людей. (Б. Антоненко-Давидович)
Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева. (Д. Ткач)
Потяг гримів мостами через повноводі ріки. За ґратами мелькали криниці, ставки, озера, болота. (М. Андрусяк)

перен. Проноситися у свідомості, уяві і т. ін. Приклади

Він говорив мені, що йому хотілось би намалювати велику картину. За його словами, і думка в нього ворушилась, і план інколи неясно мелькав в уяві; але Шевченко розумів сам, що народився більше поетом, ніж живописцем. (О. Афанасьєв-Чужбинський)
Враження з-тоге [з того] часу мелькають в його голові, мов відблиски далеких блискавиць. (І. Франко)
– Чому ж ви не протестуєте? Чому не обстаєте за своїми правами? – Еге, мелькає не в одного... Ти, бачимо, протестував, але де опинився? (Г. Хоткевич)
Знову мою свідомість занепокоїли тіні смерті, то несподівано обіймала полегкість чи знемога, то мелькали, наливаючи щастям, картини дитинства. (Р. Андріяшик)

розм. Те саме, що бли́мати 1. Приклади

Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату. (І. Франко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.