МАНДРІВНИК — ТЛУМАЧЕННЯ

МАНДРІ́ВНИ́К і́вника́, ч.

Той, хто мандрує; подорожній (у 2 знач.), подорожанин. Приклади
  • Мандрівник не міг користатись з них [дзиґарів], бо були дуже здорові й тяжкі. (М. Коцюбинський)
  • Пастухи сидять, а до них мандрівник з темряви наближається. (С. Васильченко)
  • За пару годин мандрівники таки дісталися до Києва. (А. Кокотюха)
  • Приїжджі казали, що в лісах ховаються здрайці, нападають на мандрівників, грабують, а потім вбивають, аби ті їх не впізнали. (Г. Пагутяк)
  • Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки. (І. Франко)
Людина, що за характером своєї діяльності мусить часто мандрувати. Приклади
  • Добре було б стати великим мандрівником і відкрити, наприклад, ще якусь землю. (Л. Смілянський)
  • Каже [Петро], що мріяв стати мандрівником-мореплавцем, але так насправді й не певен, чи те море існує, чи то не байки. (Ю. Андрухович)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.