ЗРУШУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що. Переміщати, зсовувати з місця, перев. докладаючи зусиль. Приклади

Горяни зрушували каміння, і воно котилося, змітаючи на шляху вороже військо. (Г. Пагутяк)
Своїми сильними кінцівками єхидна зрушує каміння, під яким ховаються комахи й дощові черв'яки. (з навч. літ.)
[Долорес:] Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь? (Леся Українка)
Хлопці удвох намагалися зрушити шаплик. Ні, важкий. (А. Головко)
Жорно було надзвичайно важке. Томаш ледве міг зрушити його, налягаючи на нього всім тілом. (З. Тулуб)
Шафа була важка. Підбіг Роман, і вони втрьох зрушили її. (К. Гриб)
Новий світ був у нім, світ нової думки, що лоскоче мозок, що мете в ньому кутки й меблі зрушує, сама там оселяючись. (В. Підмогильний)

Зміщувати, змінюючи попереднє положення. Приклади

Збираючи огірки, не можна зрушувати з місця або обривати огудину. (з наук.-попул. літ.)
Вона воліла тихенько сидіти в кухні чи у дворі, аби лиш не зрушити чогось у кімнатах, де жили її Сашко та невістка. (Б. Антоненко-Давидович)

кого, що. Надавати руху чому-небудь, примушувати рухатися кого-, що-небудь. Приклади

Радiв [поручик], спостерiгаючи, як березневий провесень зрушував кригу на Прутi. (І. Пільгук)
Володя обперся веслом об піскуватий берег і зрушив човна з місця. (І. Нечуй-Левицький)
Він спокійно зрушив із місця свого коня й поїхав уздовж валки партизанів. (Ю. Яновський)
– Панове добродії, я паром зрушу, бо вже година пізня! – втрутився у суперечку сивобородий перевізник. – І то правда! Годі базікати! – суворо промовив подорожній січовик. (Д. Білий)

перен. Робити активним, діяльним або заохочувати до чого-небудь; піднімати. Приклади

Степан вертався додому, охоплений єдиною думкою, віддаючись їй до решти, до останньої клітини свого мозку. Бажання, виникши в ньому й прищепившись, скоряло його всього, зрушувало собі на користь всі його сили. (В. Підмогильний)
Виступ Жолкевського відібрав у нього [Сагайдачного] останню надію зрушити козаків у морський похід, бо вся Січ, від старшини до голоти, кипіла бажанням порахуватися з панством. (З. Тулуб)
Великий князь зрушив усіх полян і повів їх супротиву готів. (І. Білик)
Шевченко вірив .. у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити. (із журн.)

Починати рухатися, переміщатися. Приклади

Хлоп'як не зрушував з місця. Вирячені, виразисті очі його повнились жахом. (О. Гончар)
Всі тихо зрушили з місця і пішли під гору. (І. Нечуй-Левицький)
Туман теж уже зрушив і почав котитися під натиском ранкового вітерцю. (І. Багряний)
Озвався знайомий, зворушливий шелест гвинтів – човен зрушив. (В. Логвиненко)
Фрегат зрушив з місця й попрямував до злітної смуги. (О. Авраменко, В. Авраменко)

тільки док., що, розм. Те саме, що пору́шити 2, 3. Приклади

Йшлося вже до Різдва .. Там кололи свиней, .. а тут жінки заходилися коло мазання й зрушили завсідній [завсідний] спокій життя. (Панас Мирний)
Щоб зрушити нашу занімілість, при нас різко вириває [Духнович] з гранати чеку. Тепер тільки стиснутими пальцями він стримує силу вибуху в ній. (О. Гончар)
[Куць:] Зрушили умову. Ну, й я ж віддячив їм! (Леся Українка)
– Слова свойого [свого] не зрушимо, бо княже слово святе. (Б. Лепкий)
В тім листі маркіза перепрошала, що мусить зрушити його плани. (Н. Королева)

кого, перен., заст. Виклика́ти співчуття, милосердя. Приклади

[Королівна:] Траплялось бачити людей, що простягають руки і роблять плаксиві тварі, щоб визвать жалість, декотрі й справді можуть плакать; але той жаль, ті сльози напускні, і вони нас не зрушують. (М. Кропивницький)
Крик, виск, пищання нещасного хлопця – ніщо не зрушувало ката. (І. Франко)
Ні слово, ані чин його не зрушать, Йому не досить наших утлих тіл: Йому до дна віддати треба душу, Щоб він пообтинав їй рештки крил. (Ю. Клен)

Виклика́ти у кого-небудь глибокі почуття; зворушувати, хвилювати. Приклади

І сей ніжний голос, і жалібні ці слова, і ласкавий дотик жіночої руки – то зрушувало опришка. Уявляв свою будучність – і жаль ставало самого себе. (Г. Хоткевич)
Пройшла чутка, що се їх Кармель отаманує в Чорному лісі, – пройшла чутка і зрушила старого й малого, доброго й лихого. (Марко Вовчок)
[Річард:] Нездатен розум, незугарні руки знайти чогось такого, що б могло всіх зрушити, неначе грім органу [органа]. (Леся Українка)

ЗРУ́ШУВАТИ ую, уєш, недок., ЗРУ́ШИТИ, шу, шиш; наказ. сп. зруш; док.