ЗРИНАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗРИНА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗРИ́НУТИ, ну, неш, док.

Підніматися з глибини води на поверхню; виринати, випливати. Приклади
  • Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді, то зринаючи нагору, то знову потопаючи. (Б. Грінченко)
  • [Водяник (до Русалки):] Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води! (Леся Українка)
  • Дельфін поринає углиб і зринає. (М. Зеров)
  • Трава і листя на кущах запахли терпкою прохолодою. Дно у річці потемніло: звідти вже зринала ніч. (Григір Тютюнник)
  • [Недобитий:] Думка б ушкварить веселої, а струни, буцім на злість тобі, загудуть сумної і розбуркають в старечім серці колишнє лихо .. і діла колишні, діла давні, незабутні зринуть наверх і плавають перед очима. (М. Кропивницький)
перен. Стрімко підніматися, злітати вгору. Приклади
  • Сліпучо-білими стрілами зринули вгору одна по одній три сигнальні ракети. (Я. Качура)
  • То жайворонки, зринувши в блакить, Співали у безумнім забутті. (М. Рильський)
Раптово з'являтися, показуватися. Приклади
  • Над містом зринали і розсипалися вгорі феєрверки. (Л. Смілянський)
  • Червоними, білими й жовтими плямами з тієї зелені мальовниче зринали дахи будинків. (Яків Баш)
  • Тускніли великі очі вороного, а з них зринали і котилися до ніздрів краплини сліз. (І. Пільгук)
  • Вряди-годи, нагадуючи далекі маяки на невідомих берегах, зринали й гасли вогники у фортеці і десь ще далі. (Б. Левін)
  • [Олізар:] Ну, а чого ж то слізки на очі зринули? (С. Васильченко)
перен. Виникати, зароджуватися (про думки, почуття, рішення і т. ін.). Приклади
  • Тут до Енея звернувшись, хоробрий Ахат обізвався: – Сину богині, яка в твоїм серці зринає ухвала? (М. Зеров)
  • Коли вночі поглянеш за Дніпро, На вогники Микільської слобідки, Відчуєш враз, як лагідне тепло В душі зринає, сам не знаєш звідки. (Л. Дмитерко)
  • Яким же ти будеш? – зринає в мені запитання. – Скільки сходинок ти здолаєш? (Ю. Мушкетик)
  • На хвилинку в лейтенанта зринуло припущення, від якого радісно забилося серце. (П. Панч)
  • Зринула в душі тривога, що він прямує не в той, що треба, бік і вже виходить з міста.... (Василь Шевчук)
Поставати, з'являтися (в уяві, пам'яті, думках і т. ін.). Приклади
  • [Князь:] О Боже! Із-за неї в тямці Зринає образ дорогий, коханий Моєї жінки. (І. Франко)
  • З пам'яті лісника зринали згадки про зустрічі з Кирилом Полонинцем, про розмови з ним і тихі бесіди.... (С. Скляренко)
  • Зринуло чомусь в пам'яті і власне дитинство, злидні вдома, поневіряння по наймах.... (В. Гжицький)
  • Немов з туманної далини зринули такі знайомі риси Настусі. Гострий носик, зелені крапинки на обличчі, широко посаджені витрішкуваті очі. (Ю. Збанацький)
Ставати відчутним, виявлятися, проявлятися. Приклади
  • Отоді все зле та тихе, що було за душею в одрадян, зразу вивернулось зі споду, зринуло наверх. (Панас Мирний)
  • Все незрозуміле й таємниче, всі побоювання, які [Сахно] щойно заспокоїла, зринули знову ще з більшою силою. (Ю. Смолич)

ЗРИНА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗРИ́НУТИ, ну, неш, док.

Починати звучати, доноситися (про звуки); починати ринути (у 1 знач.). Приклади
  • Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця. (М. Коцюбинський)
  • Зринали якісь невиразні далекі й таємні лісові звуки. (В. Козаченко)
  • Юрба заворушилася, перебіг шелест, зринули вигуки. (Ю. Смолич)
  • Тоненький монотонний звук зринув десь обіч мене, такий протяжний, такий тужливий, що мені стало моторошно. (В. Шкляр)
тільки недок. Лунати, чутися час від часу. Приклади
  • Чувся тихий гомін матросів і солдатів, часом зринав тихий сміх, гострий жарт. (В. Кучер)
  • На тисячі гектарів, на багато кілометрів у просторах розкинулись ці степові каменоломні, над якими то тут, то там зринають вибухи. (О. Гончар)
  • То там, то тут зринають уривчасті розмови: – Кого каратимуть? – Кажуть, що Кизима з сином. (В. Чемерис)
тільки док., з чого і без дод. Звільнитися від якоїсь прив'язі, пут і т. ін. або вислизнути, зірватися з чого-небудь. Приклади
  • “Дончак” став на диби, перервав навушник і зринув з вуздечки, що залишилася в Дмитрових руках. (С. Чорнобривець)
  • Він дбайливо ув'язував себе якомога міцніше, щоб не зринути з петлі, не зірватись. (О. Гончар)
перен., розм. Раптово залишати якесь місцеперебування, кидати якусь роботу і т. ін. Приклади
  • Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє. (Григорій Тютюнник)
  • Хай вам біс! Коли я вже зрину звідси на якусь тихішу будову або майну в місто. (О. Гончар)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.