ЗРИНАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЗРИНА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗРИ́НУТИ, ну, неш, док.
Підніматися з глибини води на поверхню; виринати, випливати.
Приклади
- Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді, то зринаючи нагору, то знову потопаючи. (Б. Грінченко)
- [Водяник (до Русалки):] Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води! (Леся Українка)
- Дельфін поринає углиб і зринає. (М. Зеров)
- Трава і листя на кущах запахли терпкою прохолодою. Дно у річці потемніло: звідти вже зринала ніч. (Григір Тютюнник)
- [Недобитий:] Думка б ушкварить веселої, а струни, буцім на злість тобі, загудуть сумної і розбуркають в старечім серці колишнє лихо .. і діла колишні, діла давні, незабутні зринуть наверх і плавають перед очима. (М. Кропивницький)
перен.
Стрімко підніматися, злітати вгору.
Приклади
- Сліпучо-білими стрілами зринули вгору одна по одній три сигнальні ракети. (Я. Качура)
- То жайворонки, зринувши в блакить, Співали у безумнім забутті. (М. Рильський)
Раптово з'являтися, показуватися.
Приклади
- Над містом зринали і розсипалися вгорі феєрверки. (Л. Смілянський)
- Червоними, білими й жовтими плямами з тієї зелені мальовниче зринали дахи будинків. (Яків Баш)
- Тускніли великі очі вороного, а з них зринали і котилися до ніздрів краплини сліз. (І. Пільгук)
- Вряди-годи, нагадуючи далекі маяки на невідомих берегах, зринали й гасли вогники у фортеці і десь ще далі. (Б. Левін)
- [Олізар:] Ну, а чого ж то слізки на очі зринули? (С. Васильченко)
перен.
Виникати, зароджуватися (про думки, почуття, рішення і т. ін.).
Приклади
- Тут до Енея звернувшись, хоробрий Ахат обізвався: – Сину богині, яка в твоїм серці зринає ухвала? (М. Зеров)
- Коли вночі поглянеш за Дніпро, На вогники Микільської слобідки, Відчуєш враз, як лагідне тепло В душі зринає, сам не знаєш звідки. (Л. Дмитерко)
- Яким же ти будеш? – зринає в мені запитання. – Скільки сходинок ти здолаєш? (Ю. Мушкетик)
- На хвилинку в лейтенанта зринуло припущення, від якого радісно забилося серце. (П. Панч)
- Зринула в душі тривога, що він прямує не в той, що треба, бік і вже виходить з міста.... (Василь Шевчук)
Поставати, з'являтися (в уяві, пам'яті, думках і т. ін.).
Приклади
- [Князь:] О Боже! Із-за неї в тямці Зринає образ дорогий, коханий Моєї жінки. (І. Франко)
- З пам'яті лісника зринали згадки про зустрічі з Кирилом Полонинцем, про розмови з ним і тихі бесіди.... (С. Скляренко)
- Зринуло чомусь в пам'яті і власне дитинство, злидні вдома, поневіряння по наймах.... (В. Гжицький)
- Немов з туманної далини зринули такі знайомі риси Настусі. Гострий носик, зелені крапинки на обличчі, широко посаджені витрішкуваті очі. (Ю. Збанацький)
Ставати відчутним, виявлятися, проявлятися.
Приклади
- Отоді все зле та тихе, що було за душею в одрадян, зразу вивернулось зі споду, зринуло наверх. (Панас Мирний)
- Все незрозуміле й таємниче, всі побоювання, які [Сахно] щойно заспокоїла, зринули знову ще з більшою силою. (Ю. Смолич)
ЗРИНА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗРИ́НУТИ, ну, неш, док.
Починати звучати, доноситися (про звуки); починати ринути (у 1 знач.).
Приклади
- Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця. (М. Коцюбинський)
- Зринали якісь невиразні далекі й таємні лісові звуки. (В. Козаченко)
- Юрба заворушилася, перебіг шелест, зринули вигуки. (Ю. Смолич)
- Тоненький монотонний звук зринув десь обіч мене, такий протяжний, такий тужливий, що мені стало моторошно. (В. Шкляр)
тільки недок.
Лунати, чутися час від часу.
Приклади
- Чувся тихий гомін матросів і солдатів, часом зринав тихий сміх, гострий жарт. (В. Кучер)
- На тисячі гектарів, на багато кілометрів у просторах розкинулись ці степові каменоломні, над якими то тут, то там зринають вибухи. (О. Гончар)
- То там, то тут зринають уривчасті розмови: – Кого каратимуть? – Кажуть, що Кизима з сином. (В. Чемерис)
тільки док., з чого і без дод.
Звільнитися від якоїсь прив'язі, пут і т. ін. або вислизнути, зірватися з чого-небудь.
Приклади
- “Дончак” став на диби, перервав навушник і зринув з вуздечки, що залишилася в Дмитрових руках. (С. Чорнобривець)
- Він дбайливо ув'язував себе якомога міцніше, щоб не зринути з петлі, не зірватись. (О. Гончар)
перен., розм.
Раптово залишати якесь місцеперебування, кидати якусь роботу і т. ін.
Приклади
- Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє. (Григорій Тютюнник)
- Хай вам біс! Коли я вже зрину звідси на якусь тихішу будову або майну в місто. (О. Гончар)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.