ЗВУЧНИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗВУ́ЧНИЙ а, е.

Який чітко, ясно, виразно звучить; гучний і дзвінкий. Приклади
  • Приємним, звучним баритоном виводив співак народні мотиви. (І. Пільгук)
  • Лесь .. не стримав звучного сміху. (І. Нижник)
  • Дарма що сам герцог помітно постарів і його колись золотаве волосся стало срібним, голос у нього був, як і раніше, чистим та звучним. (О. Авраменко, В. Авраменко)
Який видає чисті, дзвінкі звуки. Приклади
  • Він, звівши незрячі очі вгору, перебирав чутливі струни і вплітав у тривожну мелодію дивні слова: – Гей, думо вірная, струни звучнії, Проженіть мою тугу чорную.... (О. Бердник)
  • Чому на чернігівські бандури великий попит? Тому що вони звучні, легкі, красиві. (з наук.-попул. літ.)
перен. Приємний, гарний для слуху або незвичний, оригінальний. Приклади
  • Безперечно, Пустовійт має рацію: хтось із предків незграбно переробив давнє прізвище, таке звучне й навіть якесь динамічне – Шурабуря. (Б. Антоненко-Давидович)
  • – Альфа! Альфа, сюди! – Худюча Альфа, що мала таке звучне ім'я, прищуливши вуха, подалася на той поклик. (Ю. Збанацький)
  • Люди намагалися догодити сільським гострословам, аби лиш ті припечатали їм кличку звучну. (Г. Тарасюк)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.