ЗВИНЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗВИНЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., ЗВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.

перев. наказ. сп., перев. без дод., рідко кого. Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. Приклади

[Цуцик:] Дурний Бровко! Не розумієш, – Звиняй, що так кажу, – Я те роблю, чого ти не зумієш. (Л. Глібов)
[Іван:] За що ж ви гніваєтесь на мене, паничу? Звиніть, будь ласка, мені вже цей раз. (М. Кропивницький)
– На Святу книгу сісти... Як же це ти?.. – Та я не бачив. Звиніть, діду.... (І. Микитенко)
– Звиніть, ваша милість, недотепу, від радощів їй мову відібрало. (В. Чемерис)

кого, що, рідко чим. Виправдовувати чиїсь учинки, поведінку чим-небудь. Приклади

Дехто звиняв мене тим, що важкі обставини життя, конечність заробітку спонукувала мене кидатися на різні поля. (І. Франко)

тільки наказ. сп., у знач. вставн. сл. Уживається.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.