ЗВИКЛОЮ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЗВИ́КЛИЙ а, е.
Дієпр. акт. до зви́кнути і зви́кти.
Приклади
- Звиклий стояти на боці скривдженого, Наливайко в ту ж мить відчув, що мусить допомогти втікачеві. (Іван Ле)
- Поступово його руки, звиклі в дитинстві тримати косу, привчаються бити молотом. (Ю. Мартич)
- Раптом машина стала. Чого це? Пасажири, очевидно звиклі вже до таких зупинок, заворушилися, дістаючи гроші. (Ю. Мокрієв)
- Не доходячи до свого подвір'я, вона звиклою до лиха душею відчула нове горе. (М. Стельмах)
- Жив [Любчик] у будиночку, поставленому батьком, годувала його звикла до їхньої сім'ї домробітниця, на руках якої він виріс. (А. Хижняк)
у знач. прикм.
До якого хто-небудь звик; добре знайомий, повсякденний; звичний.
Приклади
- Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме. (М. Коцюбинський)
- Настрій його не покращав навіть у цих рідних стінах, серед знайомої звиклої обстави. (В. Підмогильний)
- Ах, як дитинство все в рядок убгати стислий, Музики звиклої струну як оживить? (М. Рильський)
у знач. прикм.
Призвичаєний до чого-небудь, натренований.
Приклади
- Вмить навів [мисливець] рушницю Звиклою рукою. (П. Грабовський)
- Усе нібито було спокійно, але звикле козацьке око помітило, як зірвалися з болота дикі качки. (З. Тулуб)
- Звиклим вухом він чує вдалині шум. (Л. Смілянський)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.