ЗБОРЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗБО́РЮВАТИ юю, юєш, недок., ЗБОРО́ТИ, зборю́, збо́реш, док.

перев. док., кого. Перемагати кого-небудь у боротьбі (у 1 знач.), в сутичці, бійці; бороти. Приклади

Стрибнув, як котик, ухопив матір за пояс і повисся [повис]. Горпина поточилася. – Оце який здоровий! Трохи матері не зборов! – сказала вона сміючись. (Панас Мирний)
– Сусідоньки! Давайте, голубоньки, зборемо її гуртом. Я сама не в силах шелихвістку повалити. (О. Ковінька)
– Майора – зборов? – Трошки не доборов. (О. Гончар)
З чагарів тим часом вискочили темні постаті людей. Та не так просто збороти Мовчуна. Довелось добре пововтузитись, поки йому заломили за спину руки. (М. Циба)

Перемагати в бою. Приклади

Все своє життя він зборював ворогів силою.., тому знов і знов велів бити браму баранячими головами таранів, довбати її каменеметами, кидав на смерть нові й нові тагми слухняних своїх воїнів. (П. Загребельний)
Зустрічайте нас, лицарі, друзі, стрічайте з неволі, Ми пашів і султанів збороли в широкому полі.... (М. Нагнибіда)
[Оксфорд:] В серцях у нас – по тисячі мечів, Щоб нелюда кривавого збороти. (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра)

що. Підкоряти, скоряти що-небудь, брати гору над чимось; долати. Приклади

Павло любив силу, навчився в матросах перемагати стихію, зборювати сліпі сили природи в морі і виходити переможцем у який завгодно шторм. (В. Кучер)
Баба Ганна, ледве зборюючи вітер, дибала до свого двору. (Г. Колісник)
Службовий обов'язок вимагає стійко зборювати власні мрії про мандри до моря чи гір. (з газ.)
Одного разу Марко не зборов течії, вона знесла його. (Ю. Мушкетик)

кого. Змагати кого-небудь (про сон, дрімоту, втому і т. ін.). Приклади

Думки ще вовтузились, але важка втома, непереможний сон і спокій підступили і збороли його. (І. Багряний)

що. Переборювати в собі які-небудь почуття, якийсь стан і т. ін.; позбуватися чогось. Приклади

Одставивши якомога далі аркуш, зборюючи незрячість, проглядав [Глоба] текст, що першим втрапив йому до рук. (Г. Колісник)
Ніхто ще згадки не зборов. Вона як смерть, нема їй краю.... (В. Сосюра)
І від люті та гніву мне він бороду сиву .. Злість безсилий збороти, відкидає вильоти І гукає до себе Наума. (С. Голованівський)
Жданові похололо в животі й він присів під возом. Одначе зборов страх і підвівся знову. (Ю. Мушкетик)
Він ледве зборов бажання сісти на порозі, взяв забуту край лави шапку й старечим кроком потягся до воріт. (І. Білик)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.