ЗАВОЛАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗАВОЛА́ТИ а́ю, а́єш, док.

Почати волати; закричати. Приклади
  • – Ой лишенько, – заволала Христя .. й сплеснула руками, – та воно ж умре отут серед двору! (Ю. Яновський)
  • Клятий щупак як вистрибне з кошика. Побачив його пан та як заволає: – Злодію, грабіжнику! Де ти щупака взяв? (З. Тулуб)
  • Хлопчина побачив голову вужа і як заволає дурним голосом. (В. Дрозд)
  • Вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії. (А. Хижняк)
уроч. Звернутися до кого-небудь із проханням, закликом і т. ін. Приклади
  • Отець Йосип став навколішки перед образом Христа в терновій плетениці й, заломлюючи в розпуці руки, заволав: – Сину Божий!. Зглянься на мене, грішного земного батька, й залиши мені мого сина Якова! (Б. Антоненко-Давидович)
  • Хаєцький з гиком пришпорив коня. Швидше б, швидше! Далека змучена Прага заволала до нього хором живих людських голосів: “На помоц! [На допомогу!]”. (О. Гончар)
по кому, розм. Те саме, що заголоси́ти. Приклади
  • То по кому заволала, Затрембітала трембіта? (М. Шеремет)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.