Е — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Е невідм., с.

Сьома літера українського алфавіту на позначення голосного звука “е”.

Уживається при вираженні незгоди з чиїми-небудь словами чи діями. Приклади

– Що візьмеш, небого? За рік, чи як? – А що дасте. – Е, ні! Треба знати, Треба, дочко, лічить плату, Зароблену плату. (Т. Шевченко)
Він [Яків] постояв трохи й знов шмигнув: – Е, ні, постій! – тут і я за ним. (Марко Вовчок)
– І коли воно настане, аби було по-людськи? – Як доживемо до кінця війни, то й настане, – спроквола відгукуюся. – Е, мені, Стародубчику, не випадає ждати!... (Є. Доломан)
– А може б, ти подумав? – Е, ні. Раз я вирішив, то хай так і буде. (Григір Тютюнник)

Уживається при вираженні незадоволення, досади, вагання, недовір'я і т. ін. Приклади

[Галина:] Ану, хто кого перегонить? [Дмитро:] Давай! [Галина:] Е, в тебе ноги довгі. (М. Старицький)
– Е! – зажурилась Оксанка, – нема вже телятка, немає; нащо було його різать? (П. Тичина)
– Е, отче, який там суд! – сумно похитав борідкою дід. – Ось у мене жандарі двох синів убили. (О. Бердник)

Уживається при вираженні переборювання сумнівів, заперечення, рішучості і т. ін. Приклади

– Е, якось воно буде... Зимою можна хурманкою заробити якого карбованця. (М. Коцюбинський)
– Е-е, щось тут не те... – закивали розчаровано головами челядники та й посипали до вікон. (Ю. Винничук)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.