ДІВЧИНА — ТЛУМАЧЕННЯ
ДІВЧИ́НА и, ж., нар.-поет.
Те саме, що ді́вчина.
Приклади
- Ой дівчино, шумить гай, Кого любиш забувай, забувай. (з народної пісні)
- Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? (І. Франко)
ДІ́ВЧИНА и, ж.
Молода незаміжня особа жіночої статі.
Приклади
- Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, .. до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. (Марко Вовчок)
- Три дівчини, студентки-агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій. (М. Рильський)
- До бенкетної зали входить консул Антоніо Массарі, він веде під руку струнку біловолосу дівчину в сукні з дорогого єдвабу. (Р. Іваничук)
- Ось і рябина [горобина] стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем. (Панас Мирний)
Кохана, наречена.
Приклади
- Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу. “Може, думаю, – в його [нього] є дівчина”. (Марко Вовчок)
- Де гнуться верби понад ставом, Там пройде дівчина моя. (В. Сосюра)
ДІВЧА́ТА ча́т, мн.
Уживається у знач. мн. до ді́вчина.
Приклади
- – Звідки це ви, дівчата? – З буряків їдемо. (А. Головко)
- – Знаєш, Стародубе, дівчата мені видаються схожими на метеликів: летять на все барвисте, та й самі стараються бути примітними. (Є. Доломан)
- За дітьми підбігли юнаки й дівчата в куценьких спідничках вище колін, а потім чоловіки. (І. Білик)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.