ДВОЄ — ТЛУМАЧЕННЯ
ДВО́Є двох, числ. кільк., збірн.
Кількість два (уживається з іменниками, що означають назви істот; рідше з іменниками середнього роду, що означають назви речей; з іменниками, що мають форму тільки множини або означають парні предмети, а також з особовими займенниками у множині).
Приклади
- Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини. (Марко Вовчок)
- Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, – Усюди обоє. (Т. Шевченко)
- Двоє барил з водою стояли коло стіжка. (І. Нечуй-Левицький)
- [Дудар:] Я хочу сказати цьому дідові двоє слів. (І. Микитенко)
- Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів. (П. Панч)
- Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми: двоє дочок і син. (О. Гончар)
у знач. ім.
Приклади
- Вже можна було розібрати, що там [у човні] сиділо четверо – двоє на веслах, а двоє – один проти одного. (М. Коцюбинський)
- Кажуть, якщо двоє палко покохали.., То для них, хороших, праця вдвічі мила, То ж у кожнім серці – вдвічі більше сили. (М. Гірник)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.