ВІТА

Гілка.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ВІ́ТА

Див. ві́ти.

Війт. Приклади

– Ви гадаєте, що віта не найдемо, ми б з села на цілу околицю вітів настарчили, – не дарував Петро. – Та щось старший брат має на раді казати, – говорив війт. (В. Стефаник)

Відгалуження дерева, куща або трав'янистої рослини; гілки. Приклади

А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти. (Т. Шевченко)
Він [злий дух] пролітав понад долинами, де хвилювало золоте збіжжя, де рясні дерева клонили додолу важкі віти. (Леся Українка)
Земля холоне у пухкім снігу, І висне паморозь на вітах саду. (М. Зеров)
І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту. (Остап Вишня)
Дівчина лежала нерухомо і дивилась широко розплющеними очима просто себе вгору і лише зрідка кліпала – з віт падала роса. (І. Багряний)
Голими вітами їжачаться дерева київських парків і скуляться під поривами холодного жовтневого вітру. (Б. Антоненко-Давидович)