ВІРНА — ТЛУМАЧЕННЯ

ВІ́РНИЙ а, е.

Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. Приклади
  • – Усе буде, як кажеш, – промовила вірна, віддана дружина. (Марко Вовчок)
  • З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше. (М. Коцюбинський)
  • І я учитимусь як слід, і буду вірним сином найкращої на цілий світ моєї Батьківщини! (Н. Забіла)
Який відзначається відданістю (про людину). Приклади
  • Єзуїтська колегія замінить катедральну школу і виховуватиме .. вірних слуг святого костьолу. (Р. Іваничук)
Властивий такій людині. Приклади
  • Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький)
  • От так маєш! За тридцятилітню вірну службу така заплата. (І. Франко)
чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує кого-небудь. Приклади
  • З Корсуня до Києва князь узяв вірного йому священика Анастаса, якому доручив найбільшу святиню – новозведену церкву Богородиці. (з рел.-церк. літ.)
розм., рідко. Те саме, що пра́вильний 1; правдивий, точний. Приклади
  • – Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз. (О. Іваненко)
  • Буття – грандіозна мелодія. Чудесно! Зробивши це визначення, я вже знав, що пішов по вірному шляху. (О. Бердник)
розм., рідко. Те саме, що немину́чий; певний. Приклади
  • Одійшов на край скелі. З-під ніг посипалось, далі – жодного сантиметра. Кинув погляд униз – вірна загибель. (із журн.)
у знач. ім. ві́рний, ного, ч.; ві́рна, ної, ж., рел. Людина, яка неухильно дотримується догматів якоїсь віри, релігії. Приклади
  • [Прісцілла:] Не можна, друже, нам, християнам, слухати прохання [не ходити на зібрання], бо то ж інакше половина вірних одкинутися мусила б од віри. (Леся Українка)
  • Бендери, що малий Вавілон, якого там народу не побачиш, і вірних, і гаурів [гяу#рів] усяких. (Б. Лепкий)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.