ВІДПИХАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВІДПИХА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ВІДІПХНУ́ТИ, іпхну́, і́пхне́ш, рідко ВІДПИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Пхаючи когось або щось, відсувати, відстороняти від кого-, чого-небудь. Приклади

Настя кидається до Марусі обороняти. Татарин одпихає її. (І. Нечуй-Левицький)
Валка ще більше стала товпитись біля Галі та Фомушки, ще далі відпихаючи його до дверей. (В. Винниченко)
Юрський обминав студентів, декого відпихав. (Іван Ле)
Гармаші не дають перепрягати, але їх відпихають і кричать на них з брутальністю. (І. Багряний)
Стомилися, відпихаючи човен жердкою об дно річки. (В. Барка)
– Брешеш! – крикнув Денис, відіпхнувши хлопця від себе. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Коли колода виринула перед ним, він відіпхнув її з нелюдською силою. (Я. Галан)

перен., розм. Відштовхувати, віддаляти когось від себе байдужістю або поганим ставленням, учинком і т. ін. Приклади

Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають холодом. (Леся Українка)
Вона стала уникати людей, відпихати ворожо від себе всіх, що зближувалися приязно до неї. (О. Кобилянська)
І як було не повірити [Оксані], як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська)
Але ж подумай, щастя йде у руки. Невже від себе щастя одіпхнеш? (Л. Костенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.