ВОРУШИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ВОРУШИ́ТИ ушу́, у́шиш, недок.
кого, що.
Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка рухати.
Приклади
- – Доброго здоров'я! Спасибі! – обізвалась Мотря з садка, і її руки не переставали ворушити мечик терниці. (І. Нечуй-Левицький)
- Морська вода ворушить колоду на піску. (Ю. Яновський)
що.
Перевертати що-небудь легке (сіно, солому і т. ін.) з метою просушування.
Приклади
- Олег ворушив у кутку купу сіна. (О. Донченко)
- Вслід за ними йшли дівчата з граблями, ворушили скошене. (В. Кучер)
Перегортати які-небудь папери, газети і т. ін.
Приклади
- Згодом підходить [Острожин] до стола й починає ворушити газети. (Леся Українка)
- І не хотілося, і важко було ворушити оці ворохи другорядних папірців, які відкладав геть на вільніший час. (Іван Ле)
чим.
Злегка рухати чим-небудь.
Приклади
- Дід лежав і не ворушив ні одним [суглобом]. (Панас Мирний)
- Ледве ворушачи губами, вони розмовляли шепотом [пошепки]. (М. Трублаїні)
Надавати руху чому-небудь.
Приклади
- Знову лягає рука на регулятор. Бронепоїзд ледь-ледь ворушить колесами. (О. Донченко)
кого, перен.
Спонукати когось до діяльності, виводити зі стану байдужості; збуджувати.
Приклади
- Панський пастух вештався скрізь, і скрізь, де він з'являвся, його зелені очі ворушили народ. (М. Коцюбинський)
- Мій ум ворушать змучені народи – їм я віддав усі чуття мої. (П. Грабовський)
що.
Згадувати, пригадувати щось, викликати в пам'яті.
Приклади
- Павлюк смикнув голову зборів за полу. До суду не варт було говорити про всю цю історію. Та й навіщо її ворушити? (Д. Бузько)
- – Не хотів давній спір їхній ворушити, але душа криком кричала. (В. Дрозд)
- Їй [матері] дуже не хочеться ворушити старе своє горе, що залягло каменем на самому споді серця, свою гарячу і невеселу молодість. (Ю. Бедзик)
- Цього я вам не скажу у вічі, бо теж дав обітницю – обітницю не ворушити минулого. (В. Шкляр)
ворушило
Важіль, підойма.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.