ВИМУЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ВИМУ́ЧУВАТИ ую, уєш, недок., ВИ́МУЧИТИ, чу, чиш, док.
кого.
Украй знесилювати кого-небудь, завдаючи фізичних або душевних мук.
Приклади
- Роботою малого [хлопця] вимучувала [Гандзя] до нестями. (Є. Кротевич)
- [Солоха:] Звір то, а не чоловік!.. чи й є на світі клятіші вітчими, як оцей Тиміш? А що він вимучив сердешну Марту, Логвинову матір!... (М. Кропивницький)
- Стогін поранених, гуркіт коліс, іржання морених коней, про яких не можна було сказати, які вони на масть, так вимучив їх бій. (Ю. Яновський)
- Остання подія і вагання вимучили його, як тяжка й довга хвороба. (Іван Ле)
що, з кого.
Домагатися чого-небудь, мучачи когось.
Приклади
- В “Апокрисисі” Христофора Філалета вказується, що порушення і зневага прав та вольностей у Речі Посполитій спонукає до суспільного сум'яття й пожежі, бо коли насиллям щось вимучувати у вільних людей, то даремно сподіватися доброго результату. (із журн.)
- Аж біжить [писар] з радощів, що таки напав на відьму і що він її тепер скрутить і вимучить з неї, щоб віддала дощі назад. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Досягати чого-небудь із муками, великими зусиллями.
Приклади
- Люди чули і бачили. Вони докладали всіх сил, вимучували з своїх кволих тіл усе, на що тільки були здатні. (В. Козаченко)
- І знову думки-муки пиляють її до вечора.., щоб увечері знову вимучити надію на завтра.... (Панас Мирний)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.