ВИМОВЛЯТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВИМОВЛЯ́ТИСЯ я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док.

Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. Приклади

В слові “слізьми” таки треба писати м'який знак, бо так вимовляється. (Леся Українка)
Коли ж вимовлялося слово “дід”, слухняність ставала беззаперечною й негайною. (Ю. Яновський)
Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось. (В. Собко)

діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини. Приклади

тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися зі словом, фразою. Приклади

– Чи застанемо живими своїх? – несамохіть вимовився Микола. (І. Нечуй-Левицький)
Понурий Федько і блідий, переляканий на смерть Проць наказали своїм дома, аби ніхто й словом не вимовився, що вони не ночували в хаті. (Мирослав Ірчан)

тільки недок. Пас. до вимовля́ти 1. Приклади

Новий звук, ритмічна модель чи інтонаційна конструкція вимовлялися дитиною самостійно, не за прикладом вчителя. (з наук. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.