ЛУНА — ТЛУМАЧЕННЯ

ЛУНА́ и́, ж.

Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Приклади
  • Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм. (Т. Шевченко)
  • Полем геть-геть пішла луна, одгукнувшись аж там десь, у сонному хуторі. (С. Васильченко)
  • Останні слова, повні гніву, звучали так патетично і дзвінко, як залізо на заводі – луна пішла по залях [по залах]. (В. Барка)
  • По селу луною розкотилася вістка. (М. Коцюбинський)
  • І знову, як луна, в усіх шести тунелях стіни відповіли пульсуючим мерехтінням, повторили порядок спалахів. (І. Росоховатський)
перен. Те, що доноситься здалеку; відгомін (у 2 знач.). Приклади
  • В країну смутку вітерець прилине І принесе мені луну розмови. (Леся Українка)
  • Пісню душевну співає Сосюра, Аж до Джамбула доходить луна. (з газ.)
чого, перен. Про те, що є відгуком на що-небудь. Приклади
  • Побачиш ти [читачу] в пісні моїй Луну своїх власних надій.... (М. Рильський)
перен., розм. Те саме, що сла́ва 3. Приклади
  • Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба. (Ганна Барвінок)

луні

Рід хижих птахів сімейства яструбиних.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.