ЗВІРЯТИ — СЛОВОЗМІНА
звіря́ти розказувати щось відверто; довіряти
Інфінітив | звіря́ти | |
Однина | Множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | звіря́ймо | |
2 особа | звіря́й, звіря́й-но | звіря́йте |
Майбутній час | ||
1 особа | звіря́тиму | звіря́тимем, звіря́тимемо |
2 особа | звіря́тимеш | звіря́тимете |
3 особа | звіря́тиме | звіря́тимуть |
Теперішній час | ||
1 особа | звіря́ю | звіря́єм, звіря́ємо |
2 особа | звіря́єш | звіря́єте |
3 особа | звіря́є | звіря́ють |
Минулий час | ||
чол. р. | звіря́в | звіря́ли |
жін. р. | звіря́ла | |
сер. р. | звіря́ло |
звіря́ти зіставляти; випро́бувати
Інфінітив | звіря́ти | |
Однина | Множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | звіря́ймо | |
2 особа | звіря́й, звіря́й-но | звіря́йте |
Майбутній час | ||
1 особа | звіря́тиму | звіря́тимем, звіря́тимемо |
2 особа | звіря́тимеш | звіря́тимете |
3 особа | звіря́тиме | звіря́тимуть |
Теперішній час | ||
1 особа | звіря́ю | звіря́єм, звіря́ємо |
2 особа | звіря́єш | звіря́єте |
3 особа | звіря́є | звіря́ють |
Минулий час | ||
чол. р. | звіря́в | звіря́ли |
жін. р. | звіря́ла | |
сер. р. | звіря́ло |
звіря́
відмінок | однина | множина |
називний | звіря́ | звіря́та |
родовий | звіря́ти | звіря́т |
давальний | звіря́ті | звіря́там |
знахідний | звіря́ | звіря́т, звіря́та |
орудний | звіря́м | звіря́тами |
місцевий | звіря́ті | звіря́тах |
кличний | звіря́ | звіря́та |
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.