ЦІКАВІСТЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть іменник інтерес, якщо мовиться про бажання, намагання дізнатися про щось в усіх подробицях, на кращий варіант: цікавість.

АЛЕ:

інтерес — те, що йде на користь комусь, чомусь, відповідає чиїмсь прагненням; користь, зиск.

Власники душ найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного, бо його ніяк не можна було припасувати до панських інтересів (Михайло Коцюбинський).

Правильніше: розпалювати (лоскотати) цікавість

Правильніше: цікавість до чого минулася (зникла)

Тотожні, але не в усіх випадках. Спільним значенням обох іменників є «бажання, намагання про щось дізнатися». Інтерес, як і цікавість, викликає те, що ми бачимо вперше, що привертає увагу. З інтересом (цікавістю) аспірант ознайомлювався з новинками літератури.
Значення «увага до чогось», «захоплення чимось» передають синонімічні вислови інтерес до наукової праці – цікавість до наукової праці. У розумінні «те, що найбільше цікавить когось, що становить зміст чиїхось думок і турбот» уживаються відповідно слова зацікавлення та інтереси, переважно у формі множини. Коло зацікавлень молоді, духовні інтереси нації. Іменник інтерес також передає зміст «те, що йде на користь комусь, чомусь, відповідає чиїмось прагненням, потребам», скажімо, пильнувати свого інтересу, дбати про спільні інтереси. Звідси й звороти в інтересах чиїх (кого), в інтересах чого, інтереси кого.
Інтерес – це ще й «вага, значення»: дослідження має теоретичний інтерес; праця втратила для нього інтерес. Іменник інтерес зрідка вживається і в розумінні «діло, справа». «Сусід прийшов до нього з інтересом» (тобто з якоюсь справою).
До речі, російському вислову остаться при пиковом интересе відповідає український лишитися ні з чим.

Слово інтерес має насамперед значення «користь, зиск»: «Фактор за малий інтерес робить усі ваші доручення» (Словник за редакцією А. Кримського); «А мені в тому ділі нема ніякого інтересу» (з живих уст). Від цього походять вислови: пильнувати свого інтересу, дбати про свій інтерес, у спільних інтересах, класові інтереси. До речі, російському вислову остаться при пиковом интересе відповідає український лишитись ні з чим.
Деякі сучасні наші письменники поширюють значеннєву функцію слова інтерес, надаючи йому поняття цікавості: «З особливим інтересом поставилися товариші до цієї розповіді» (І. Ле). Навряд чи є потреба в поширенні значення цього слова, бо український іменник цікавість, прикметник цікавий, прислівник цікаво цілком відповідають російським словам интерес, любопытство, интересный, любопытный, интересно, любопытно: «Почала я з цікавістю читати...» (Олена Пчілка); «Ти б мені розказав хоч для однієї цікавості» (І. Нечуй-Левицький); «Мене аж з'їдає цікавість: звідки мене може знати Марина?» (І. Вільде).
Прислівник цікаво, котрий звичайно стоїть у фразі з якимось іменником чи займенником у давальному відмінку (мені, тобі, йому, їй, нам, вам), має паралельну конструкцію, що складається з іменника чи займенника в називному відмінку й прикметника цікавий: «Тарасові цікаво було дізнатися, що саме зробив для старичка Щепкін» (О. Іваненко); «Цікавий я знати, хто мене прийняв би» (Леся Українка).

Правильніше: розвісити вуха