ХОДІМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

Іти в переверти і ходити колесом

Замініть нехарактерний для української мови вислів ходити колесом на стилістично кращий варіант: іти в переверти.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Вони недовго пустувaли у воді й із вибрикaми вернулися до свого місця, a чорнявий ще й стояв нa рукaх, ходив колесом і крутив сaльто… Вони недовго пустувaли у воді й із вибрикaми вернулися до свого місця, a чорнявий ще й стояв нa рукaх, ходив у переверти і крутив сaльто…

що посієш, те й пожнеш

Правильніше: де господар не ходить, там нивка не родить; як дбаєш, так і маєш; як постелиш, так і виспишся
Мова – не калька: словник української мови

швидко ходити (бігати, поратися) біля чогось

Правильніше: мухою літати
Мова – не калька: словник української мови

чоботар ходить без чобіт

Правильніше: кравець подертий жупан носить
Мова – не калька: словник української мови

чинити безладдя

Правильніше: ходити на голові
Мова – не калька: словник української мови

часто ходити до кого

Правильніше: топтати стежку до кого
Мова – не калька: словник української мови

хто пізно ходить, той сам собі шкодить

Правильніше: опізнився козак, так будеш і так
Мова – не калька: словник української мови

ходять слухи

Правильніше: чутка (поголоска) йде
Мова – не калька: словник української мови

ходімте

Правильніше: ходімо
Мова – не калька: словник української мови

ходить у дірках

Правильніше: дірками світить
Мова – не калька: словник української мови

ходити, перевалюючись з ноги на ногу

Правильніше: ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); коливати з ноги на ногу; ходити качиною ходою
Мова – не калька: словник української мови

ходити, опираючись на що

Правильніше: ходити, спираючись на що; опірці ходити
Мова – не калька: словник української мови

ходити часто куди (до кого)

Правильніше: учащати куди (до кого); унаджуватися куди (до кого); топтати дорогу (стежку) куди (до кого)
Мова – не калька: словник української мови

ходити по слідах кого

Правильніше: іти чиїм слідом (слідом за ким); уступати в чиї сліди
Мова – не калька: словник української мови

ходити по п'ятах

Правильніше: ступати крок у крок
Мова – не калька: словник української мови

ходити один до одного в гості

Правильніше: водити хліб-сіль
Мова – не калька: словник української мови

ходити на ципочках перед ким

Правильніше: ходити навшпиньки (навшпиньках, на здибочках) перед ким
Мова – не калька: словник української мови

ходити малими кроками

Правильніше: дрібненько ходити; дріботіти
Мова – не калька: словник української мови

ходити за покупками

Правильніше: ходити на закупи
Мова – не калька: словник української мови

ходити з протягнутою рукою

Правильніше: з довгою рукою ходити; старцювати; жебрати
Мова – не калька: словник української мови

ходити з непокритою головою

Правильніше: ходити простоволосою (незапнутою, без хустки, без очіпка); волоссям (головою) світити
Мова – не калька: словник української мови

ходити взад і вперед

Правильніше: ходити туди-сюди
Мова – не калька: словник української мови

ходити взад і вперед

Правильніше: ходити сюди й туди (туди-сюди, з кутка в куток)
Мова – не калька: словник української мови

ходити в розвалку

Правильніше: перехильцем ходити
Мова – не калька: словник української мови

ходити в костюмі єви

Правильніше: світити голим тілом
Мова – не калька: словник української мови

ходити в дірках (в лахмітті)

Правильніше: ходити в дранті (в лахмітті, в рам'ї); дрантям (руб'ям) трясти (трусити); дірами (дірками, голим тілом) світити
Мова – не калька: словник української мови

ходити без діла

Правильніше: швенді справляти
Мова – не калька: словник української мови

ходити

Правильніше: топтати ноги
Мова – не калька: словник української мови

хитрити; лукавити

Правильніше: на хитрощах ходити; виляти хвостом
Мова – не калька: словник української мови

учащати до когось; часто ходити куди-небудь

Правильніше: топтати стежку (доріжку)
Мова – не калька: словник української мови

усі одним зайняті

Правильніше: усі коло одного працюють (ходять); усі над одним працюють; усі про одно клопочуться (дбають); усі одним заклопотані
Мова – не калька: словник української мови

тяжко працювати, зазнаючи утисків

Правильніше: у ярмі ходити
Мова – не калька: словник української мови

триматися поважно (гордовито, зверхньо)

Правильніше: ходити павичем (гоголем, півнем)
Мова – не калька: словник української мови

триматися незалежно, зарозуміло

Правильніше: ходити королем (тузом)
Мова – не калька: словник української мови

триматися з погордою (зарозуміло)

Правильніше: ходити (стояти, виступати) козирем
Мова – не калька: словник української мови

транспорт регулярно курсує

Правильніше: транспорт ходить як годинник
Мова – не калька: словник української мови

той, хто може швидко й багато ходити без втоми

Правильніше: легкий на ноги
Мова – не калька: словник української мови

стояти (ходити) на задніх лапах перед ким

Правильніше: стояти (ходити) перед ким навшпиньки; підслужуватися (підлещуватися, підлабузнюватися) до кого
Мова – не калька: словник української мови

слідом ходити за ким

Правильніше: услід за ким ходити
Мова – не калька: словник української мови

скеровувати дії інших; отаманувати

Правильніше: за отамана ходити
Мова – не калька: словник української мови

сам не в собі

Правильніше: як не свій ходить
Мова – не калька: словник української мови

рухатися туди-сюди

Правильніше: ходити сюди й туди; вештатися; снуватися
Мова – не калька: словник української мови

рукою подати

Правильніше: поблизу; недалеко ходити; [як] палицею (шапкою, штихом) кинути (докинути); [як] рукою докинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько, близесенько; от-от за плечима; під боком; під самим носом; на досяг руки
Мова – не калька: словник української мови

просити милостиню; жебракувати

Правильніше: по людях ходити; співати (заводити) лазаря
Мова – не калька: словник української мови

прискорити кроки

Правильніше: прискорити ходу; набрати ходи
Мова – не калька: словник української мови

прийшла біда – відкривай ворота

Правильніше: біда одна не ходить; біда біду тягне; біда біду знайде, хоч сонце зайде
Мова – не калька: словник української мови

прибавити крок

Правильніше: наддати (піддати) ходи [в ноги]; збільшити (прискорити) крок; на ноги налягти
Мова – не калька: словник української мови

походжати взад і вперед

Правильніше: знай ходити сюди-туди
Мова – не калька: словник української мови

поступати правильно

Правильніше: ходити (робити) по правді
Мова – не калька: словник української мови

поступати по-своєму

Правильніше: ходити своїм робом
Мова – не калька: словник української мови

постійно ходити (приходити) до кого-небудь

Правильніше: оббивати пороги
Мова – не калька: словник української мови

полювати

Правильніше: ходити на лови
Мова – не калька: словник української мови

повсякчас ризикувати

Правильніше: як по линві ходити
Мова – не калька: словник української мови

по роботі й плата

Правильніше: яка робота, така й плата; хто робить, голий не ходить; хто вітрові служить, тому димом платять; як собаку годують, так він і гавка
Мова – не калька: словник української мови

пішли на концерт

Правильніше: ходімо на концерт
Мова – не калька: словник української мови

пішли на каву

Правильніше: ходімо на каву
Мова – не калька: словник української мови

піклуватися про кого (про що)

Правильніше: ходити коло кого (коло чого)
Мова – не калька: словник української мови

пізньому гостю їсти кості

Правильніше: хто пізно ходить, сам собі шкодить
Мова – не калька: словник української мови

підлабузнюватися; підлещуватися

Правильніше: ходити на задніх лапках; витися (звиватися, крутитися) в'юном (лисом) біля когось; гнути (згинати) коліна
Мова – не калька: словник української мови

переслідувати когось

Правильніше: гнатися (іти, ходити) по п'ятах; упосліджувати; бути в когось на хвості
Мова – не калька: словник української мови

орати; обробляти землю

Правильніше: ходити за плугом
Мова – не калька: словник української мови

не знати, що трапиться з ким-небудь у житті

Правильніше: ходити під богом
Мова – не калька: словник української мови

найменші дрібниці (деталі)

Правильніше: всі входи (ходи) й виходи
Мова – не калька: словник української мови

надувся як індик

Правильніше: напиндючився (напиндився) мов індик; ходить як індик переяславський; дметься (надувся) як жаба на лопуху (як бульба на воді); надувся як (мов, наче) лопух на вогні; дметься як шкурат (як шкураток) на вогні (на жару)
Мова – не калька: словник української мови

на четвереньках ходити (лазити)

Правильніше: ходити (лазити) рачки; рачкувати
Мова – не калька: словник української мови

можна не сумніватися

Правильніше: так і знай; до ста баб не ходи; а ти думав!
Мова – не калька: словник української мови

мати погану репутацію

Правильніше: у неславі ходити
Мова – не калька: словник української мови

мати неоднакові інтереси (уподобання)

Правильніше: ходити по різних (по інших) стежках; ходити різними стежками
Мова – не калька: словник української мови

лестити, догоджати комусь

Правильніше: ходити навшпиньки (на пальцях) перед ким
Мова – не калька: словник української мови

коритися кому-небудь; бути залежним від когось

Правильніше: ходити в шорах (під каблуком)
Мова – не калька: словник української мови

іти повільніше; зменшити крок

Правильніше: вкоротити ходи
Мова – не калька: словник української мови

знаходитися під страхом за свою долю

Правильніше: ходити під обухом
Мова – не калька: словник української мови

займатися чим

Правильніше: робити що; працювати над чим; ходити (поратися, робити, працювати) коло чого
Мова – не калька: словник української мови

займатися охотою

Правильніше: ходити на лови (полювання)
Мова – не калька: словник української мови

займатися землеробством

Правильніше: працювати (ходити) коло землі; порати землю
Мова – не калька: словник української мови

займатися господарством

Правильніше: господарювати; хазяйнувати; ходити (працювати) коло господарства
Мова – не калька: словник української мови

зазнаватися; задирати ніс

Правильніше: заноситися; задирати (гнути) кирпу; високо нестися (літати); вдаватися в пиху; ходити як пава (павою, павичем)
Мова – не калька: словник української мови

жити

Правильніше: топтати землю (ряст); по світі ходити; бути під сонцем; бути живим і здоровим
Мова – не калька: словник української мови

жебракувати; жебрати

Правильніше: ходити попідвіконню (попід тинами, по миру, по селі); дражнити собак; піти з торбами; простягати руку; тинятися попідтинню; просити милостині; просити христа ради; тинятися з торбами
Мова – не калька: словник української мови

жвавий; рухливий

Правильніше: як на шрубах ходить
Мова – не калька: словник української мови

дуже повільно ходити (рухатися)

Правильніше: ледве тягти ноги по світу; валитися від вітру
Мова – не калька: словник української мови

дуже бешкетувати; чинити безладдя

Правильніше: трохи на головах не ходити; ходити догори ногами
Мова – не калька: словник української мови

діяти несправедливо; чинити погане

Правильніше: ходити лихим робом
Мова – не калька: словник української мови

діяти за [чужою] вказівкою

Правильніше: діяти (робити) за [чужим] наводом; слухати чийого голосу; ходити в когось на поводі; танцювати під чию дудку; танцювати, як хто скаже; скакати так, як заграє хтось
Мова – не калька: словник української мови

діяти (робити, поводитися) як належить

Правильніше: ходити чистим (правим) робом
Мова – не калька: словник української мови

десь не прибиралося

Правильніше: руки жіночі не ходили
Мова – не калька: словник української мови

давайте підемо нагору

Правильніше: ходімо нагору
Мова – не калька: словник української мови

гуляти по руках

Правильніше: ходити по руках; переходити з рук в руки
Мова – не калька: словник української мови

говорити, оминаючи суть справи

Правильніше: ходити кругами
Мова – не калька: словник української мови

всякому овочу свій час

Правильніше: не тепер по гриби ходити, а восени, коли будуть родити
Мова – не калька: словник української мови

він цим не займається

Правильніше: він коло цього не працює (над тим не працює); він не ходить коло цього діла; це не його справа
Мова – не калька: словник української мови

він тоді ще був у дитячому віці

Правильніше: він тоді ще в коротких штанцях ходив
Мова – не калька: словник української мови

він за словом в кишеню не лізе

Правильніше: він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова ніде не позичає; він має язика не в кишені
Мова – не калька: словник української мови

відчувати постійну небезпеку

Правильніше: як по линві ходити
Мова – не калька: словник української мови

від одного потрапляти до іншого

Правильніше: ходити по руках
Мова – не калька: словник української мови

вище шапки не скочиш

Правильніше: вище лоба очі не ходять
Мова – не калька: словник української мови

витворяти

Правильніше: ходити на головах
Мова – не калька: словник української мови

бути повнолітнім хлопцем

Правильніше: ходити під вусом
Мова – не калька: словник української мови

бути підневільним

Правильніше: ходити в ярмі
Мова – не калька: словник української мови

бути неосвіченим (неписьменним)

Правильніше: ходити з темними очима
Мова – не калька: словник української мови

бути на краю погибелі

Правильніше: стояти над прірвою; ходити коло смерті; зазирати смерті в очі
Мова – не калька: словник української мови

бути живим; існувати; жити

Правильніше: по світу (по світі, по землі) ходити; топтати землю (ряст)
Мова – не калька: словник української мови

бути дуже малим (малою дитиною)

Правильніше: під стіл пішки ходити
Мова – не калька: словник української мови

бути дисциплінованим (слухняним)

Правильніше: ходити як по струнці (по струні, по шнуру, по шнурку)
Мова – не калька: словник української мови

бути в користуванні то одного, то другого

Правильніше: ходити по руках
Мова – не калька: словник української мови

бурлити

Правильніше: кипіти кипнем; кипіти як у казані; ходити ходором
Мова – не калька: словник української мови

блудити

Правильніше: жити в блуді; ходити блудом; ходити манівцями
Мова – не калька: словник української мови

бігати перед кимось

Правильніше: ходити навшпиньки (на пальцях) перед кимось
Мова – не калька: словник української мови

безвідмовно коритися кому-небудь

Правильніше: ходити як по струнці (по струні, по шнуру, по шнурку)
Мова – не калька: словник української мови

без потреби тинятися (ходити) туди й сюди

Правильніше: мишей топтати; байди бити; давати горобцям дулі
Мова – не калька: словник української мови

Іти по що і за чим

Перевірте вживання:

іти по когось, щось — щоб принести, придбати тощо;

і йти за кимось, чимось — позаду когось, уздовж чогось.

ІТИ ПО КОГОСЬ, ЩОСЬ ІТИ ЗА КИМОСЬ, ЧИМОСЬ
Бабуся захворіла, і тато мусив іти по лікаря. Іди за мною, не відставай.
Тато іде по продукти до крамниці. Навчальний процес іде за планом.
Як півник до моря по воду ходив. Пливи, косо, тихо за водою, а я іду услід за тобою.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Він ішов до магазину за хлібом. — Він ішов до магазину по хліб.

Іди за лікарем, поклич його сюди. — Іди по лікаря, поклич його сюди.

Піти слідом, настати, статися, наслідувати і послідувати

Замініть кальку послідувати на правильний варіант:

наслідувати — повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи;

настати, статися, виникнути — наблизитися, розпочатися, трапитися;

піти, поїхати слідом — одержати покарання, постраждати від чого-небудь.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
смерть послідувала від холери смерть настала від холери
послідувати його прикладу наслідувати його приклад, піти за його прикладом
давайте послідуємо за ними ходімо за ними, підемо за ними слідом

Дієслова в наказовому способі, нумо і давай, давайте

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію з дієсловом давай, давайте, якщо мовиться про спонукання до дії, на стилістично кращий варіант, використавши наказовий спосіб дієслова або спонукальні частки.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
А давайте підемо щедрувати! А ходімо щедрувати!
Давайте вже голосувати! Голосуймо вже!
А давай потанцюємо!  Нумо танцювати! Нумо до танцю!

АЛЕ:

Дієслово давайте вживається у прямому значенні, керуючи іменником:

Давайте ваші зошити. Якщо тебе ображатимуть, то сміливо давай здачі.

ходити взад-вперед

Правильніше: походжати
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Ходить, мова мовиться, мовитись, річ у тім, ітися (ідеться), у тім сила

За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: «Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус». Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться («Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього». — І. Нечуй-Левицький), мовитись («Тут, бачите, мовиться ось про що». — З живих уст), річ у тім («Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема». — М. Номис), ідеться («Тут ідеться, чи додому вернеться». — З живих уст), у тім сила («Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе». — Приказка).

Крокування без кроків

У художній літературі й публіцистиці ми палко полюбили дієслово крокувати. Що тільки в нас не крокує з легкої руки авторів, охочих до переймання досвіду й запозичення! Не тільки частини Української Армії, «чітко карбуючи крок, крокують святковими вулицями столиці», а й «весна крокує по ланах республіки», навіть «Першотравень крокує весняними вулицями Києва»...
Нам так полюбилося це слово, що ми вживаємо його на всякі лади. Якщо в одного письменника позитивний герой, «крокуючи, згадує про сон», то в другого не менш позитивний герой уже «стрімко крокує», а третій творить навіть похідні дієслова: «Спинив бричку, скочив на землю і швидко закрокував сюди».
Не співалося в народних піснях «Ой, не крокуй, Грицю, та й на вечорниці», не читали ми й у творах наших класиків, щоб хтось чи щось у них крокувало, дарма що класики намагалися йти в ногу з мовою своєї епохи. Виходить, що це поширене тепер слово — неологізм.
Кожна жива мова, розвиваючись, удається до словотворення, до неологізмів. Нові економічні й соціальні зміни, що позначаються на побуті народних мас, загальне піднесення прогресу й культури вимагають нових слів для понять і явищ, котрі вже ввійшли в життя. І ось письменники, журналісти, науковці створюють неологізми, що через художню літературу, пресу й наукові праці проникають у мову народних мас і згодом стають невід'ємними складовими частками певної мови. Але проникають і засвоюються в тому разі, якщо в них справді є доконечна потреба. До того ж такий неологізм має постати на базі вже наявного лексичного матеріалу відповідно до законів і духу мови. У другій половині ХІХ ст. українська мова збагатилася словами, що їх ми тепер широко вживаємо, не замислюючись над тим, народні вони чи штучні, або «ковані», як казали колись. Візьмімо слово годинник. Коли стали входити в побут настільні й кишенькові годинники, українська мова знала тільки слово дзиґарі«нескладний механізм, що, визначаючи час за допомогою гир, висів на башті ратуші або на стіні в покоях». Таке слово не пасувало для нової речі, яку приніс загальний проґрес, тому виникла потреба створити для неї нове українське слово. Таким стало слово годинник, утворене з давнього година. Отак виникли й неологізми мріяти, мрія, створені на базі народного слова мріятися, та багато інших і швидко прижилися в нашій мові, бо в них була нагальна потреба, без них не могла обійтись мова, що ступала на вищі щаблі свого розвитку, поширюючись у різні галузі знання та вміння.
А яка потреба в неологізмі крокувати? Хіба нема в нашій мові безлічі синонімів до дієслова йти: простувати, прямувати, маршувати, податися, чимчикувати, дибати, чалапати, дріботіти й ще багатьох із різними відтінками? Може, всі ті слова застаріли чи не передають нового поняття, що криється в слові крокувати? Аж ніяк! Може, це — суто спортивний' або військовий термін, якого досі не було в нашій мові? Теж ні.
Дієслово крокувати хтось нерозважний переклав із російського шагать. Та біда в тому, що слово крок, від якого штучно створено нове дієслово, має в українській мові далеко вужчу семантику, ніж російське шаг; це, власне, не рух, а тільки відстань між ногами під час руху: «Дурному з кроку ступити — сто днів одпусту доступити» (М. Номис). А до російського шаг — «рух» є в українській мові інші відповідники: ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський), хода («Він ішов попереду легкою оленячою ходою». — О. Гончар), хід («Гусій тільки піддає ходу». — М. Коцюбинський). Тим-то й такі вислови, як идти пешком, буде по-українському не йти кроком, а йти ступою («Проти вітру повільною ступою йшли коні». — С. Чорнобривець), замедлить шаг — уповільнити ходу («Пара зацікавила Сергія, і він навмисне уповільнив ходу». — В. Козаченко), ускорить шаг — наддати ходу, придати ходи («Гнідко ще дужче придав ходи». — Панас Мирний). Виходить, що й семантично неологізм крокувати шкутильгає на всі чотири, він не вточнює поняття руху, а лише пантеличить звиклого до усталених давніх слів читача. Не дивно, що такий неологізм не прищепився в живій народній мові, дарма що ним рясніють сторінки наших книжок і шпальти газет. Мені досі не доводилося чути з живих уст щось на зразок: «Де голова колгоспу? — А он крокує до правління. — А бригадир де? — А той давно вже покрокував додому»… Тим часом кажуть і, мабуть, ще довго казатимуть: «Голова йде (а в разі потреби надати певного нюансу, то — чимчикує, дибає чи, коли поважно, то простує) до правління», а бригадир, безперечно, «давно вже подався додому».
Весна й Першотравень не стануть менш запашними й барвистими, якщо вони перестануть крокувати, а простуватимуть ланами республіки, та й карбований крок частин Української Армії не стане менш лунким, якщо ці частини маршуватимуть замість безнастанного крокування.

Залицятися, упадати, доглядати, ходити

Для українських дієслів залицятися (до когось), упадати (біля когось), доглядати (когось), ходити (коло когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. Однак російське дієслово ухаживать може бути відповідником до кожного з наведених українських дієслів, зате не кожне з них відповідає російському ухаживать. Якщо, приміром, цілком природно по-українському звучать фрази: «Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся» (І. Франко), — або «Чоловіка стрінула... як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього...» (І. Ле), — то ніяк не можна сказати: «Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати».
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об'єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: «А Оришка — стара вже, нездужала, — тільки й того, що доглядає дитину...» (Панас Мирний); «Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля» (М. Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: «Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати», — замість правильного «нема кому доглядати її» або «нема кому ходити коло неї».

Рукою подати

Правильніше: Поблизу; недалеко ходити

Ходити пішком

Правильніше: Ходити пішки

Ходять чутки

Правильніше: Ширяться чутки

Ходити на ципочках

Правильніше: Ходити навшпиньки

Ходити на костилях

Правильніше: Ходити на милицях, костурах