ХВИЛЮЮЧЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: зворушливий; бентежний; збудливий; животрепетний; аж за серце бере

1. Як правильно сказати: бажаючий чи охочий?
Відомо, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому варто уникати незграбного штучного утворення бажаючий (бажаючі). Щоб передати значення «який виявляє готовність або особливу схильність до чогось; який з власної волі зголошується на щось», можна вдатися до описової конструкції той, хто бажає, ті, котрі, (які) бажають. А можна, не змінюючи змісту фрази, вжити прикметник охочий – він цілком відповідає тому поняттю, що мовці намагаються висловити за допомогою слова бажаючий. Наприклад: «І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі» (Володимир Самійленко), «І ми, в дитинстві до казок охочі, сміялися і плакали не раз» (Любомир Дмитерко), «Охочих послухати завжди було багато, і навіть Микита іноді наставляв довгі вуха» (Петро Козланюк).
2. Я знаю, що бажаючий, захоплюючий, хвилюючий і подібні до них слова, котрі рябіють на сторінках нашої преси та звучать у ефірі, ненормативні. А як їх уникати?
Вдаючись до описових форм, близьких значенням прикметників та інших замінників. Наприклад, замість бажаючий можна вжити конструкцію «той, хто (який, що) бажає» або лексему охочий, котра цілком відповідає цьому поняттю: «В козацькому таборі.. не чути було ні співів, ні криків, не виїжджали з табору молодці, охочі помірятися з паном силою» (Яків Качура).
Газетну фразу «Особливо захоплюючі туристські мандрівки Карпатами» можна виправити, замінивши в ній захоплюючі дієсловом захоплюють («Особливо захоплюють...»), чи скористатися одним з прикметників: захопливий, привабливий, звабливий, знадливий, знадний, принадний («Особливо привабливі мандрівки...»).
Не тільки із стилістичних міркувань, а й щоб не пантеличити людей незграбним словом хвилюючий, маємо звертатися до природних прикметників: зворушливий («Зворушливий вияв материнської любові»), бентежний («Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце» (Василь Козаченко), збудний, збудливий («Збудний запах гарячого кулешу приємно лоскотав у ніздрях» (Яків Качура), животрепетний («Оповідання на животрепетну тему»).

У нашому поточному мовленні слово хвилюючий рідко трапляється в ролі активного дієприкметника, як у цій фразі: «Колись хвилюючі багатьох слова нині втратили свою первинну силу», — де треба правильно висловитись так: «Слова, що (котрі, які) колись хвилювали багатьох...» Це слово виступає раз у раз у значенні прикметника, що, хоч і створено його від дієслова хвилювати, втратив характер дії: «Художник майстерно показав у своїй картині хвилюючий прояв материнської любові»; «Третя частина книжки — це хвилююча розповідь про подвиг»; «Хвилююча краса тут сприймається серцем будівника».
Не тільки з стилістичних міркувань, а й щоб не набридати читачеві або слухачеві й не пантеличити їх цим незграбним словом, яке рябіє на сторінках журналів, газет, а іноді и художніх творів, слід звертатись до природних прикметників: зворушливий («В оповіданні про ясні дні дитинства було щось зворушливе». — Переклад із М. Горького), бентежний («Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце». — В. Козаченко), збудний (збудливий) («Збудний запах гарячого кулешу приємно лоскотав у ніздрях». — Я. Качура), животрепетний («Дуже цікава животрепетна новина». — Словник за редакцією А. Кримського) .
Хіба не досить цих зразків, щоб уникати або й зовсім відмовитись від цього штучного невдалого витвору, якого не знайдемо ні в нашій класиці, ані почуємо в народному мовленні, і хіба не краще зазвучали б наведені на початку фрази в такому вигляді: «Художник показав у своїй картині зворушливий прояв материнської любові»; «Третя частина книжки — це бентежна розповідь про подвиг»; «Зворушлива краса тут сприймається серцем будівника»? Безперечно, краще!

Правильніше: Зворушливий момент