УКРАЇНА — СЛОВОВЖИВАННЯ

1. Коли треба писати Україна, а коли Вкраїна?
Щодо варіантів цього слова існує така традиція: як офіційна назва держави Україна завжди вживається з початковим у, а в усному та художньому мовленні, зокрема в поетичному, припустимі обидві форми.
2. В Україні, а не на Україні
Відтоді, як наша Батьківщина стала незалежною, в офіційному мовленні запанувала граматична форма в Україні. Але деякі громадяни й досі не можуть змиритися з цим, вишукують усілякі підстави, аби повернутися до старого – на Україні. Звертаються і в «Хрещатик», просять підтримати їх в «Уроках державної мови», написати, що саме так правильно.
Ні, саме так неправильно. Не кажуть же на Англії, на Португалії, на Китаї, а на Україні, виявляється, можна. Втім, послухаймо людину, вельми авторитетну в українській культурі – видатного мовознавця і славіста, міністра освіти в уряді УНР (1918) Івана Огієнка. В еміграції він видавав науково-популярний місячник «Рідна мова», і в опублікованій там 1935 року статті з промовистою назвою «В Україні, а не на Україні» писав: «Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання «де» тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині... До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має прецікаву історію... Цілі віки ми чули то на Ukraine (від поляків), то на Украине, а тому й защепили собі це на Україні як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що власне на – болюча й зневажлива ознака нашого колективного поневолення... Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати в Україні, в Україну».
Що ми й зробили. Однак ніхто не збирається виправляти фольклорних і літературних творів, де з історичних причин ужито вислів на Україні.

Читачі цікавляться: чи треба узгоджувати прикладки, що складаються зі слова готель і його назви? Приміром: «Я живу в готелі «Україні» чи в готелі «Україна»?
Назва готелів – умовна. А прикладки, виражені умовними назвами, не узгоджуються. Тому слід написати: «Я живу в готелі «Україна». Так само в готелі «Театральний», а не в готелі «Театральному», в готелі «Дніпро», а не в готелі «Дніпрі».

Правильніше: Україна має своє розуміння

Правильніше: уся україна

Правильніше: україна є (утвердилася)!

Правильніше: територія кордону

Чому в назвах Лівобережна Україна, Правобережна Україна прикметники маємо писати з великої літери?
У неофіційних найменуваннях держав та їхніх частин, а також у назвах географічних одиниць, які закріпилися на практиці, всі слова, окрім берег, узбережжя, материк, континент, центр і таке ін., пишемо з великої літери: Правобережна Україна, Північна Італія, Європейський континент, Чорноземний центр.

Перевірте відмінок слова, залежного від діприкметника підконтрольний, який керує іменником у давальному (комусь, чомусь), а не родовому (когось, чогось) відмінку.

Замініть конструкцію на Україні, якщо можна поставити питання де?, на стилістично кращий варіант: в Україні.

Перевірте також, чи не вжито помилково конструкцію в України, якщо можна поставити питання де?, і замініть: в Україні.

АЛЕ:

Певна провина лежить і на Україні.

В України є час на проведення реформ.

Правильніше: Запрошуємо на роботу в Україну

Правильніше: На противагу Україні

Правильніше: синьо-жовта дружина

Правильніше: товари, що ввозять в україну

Правильніше: верховна рада україни

Правильніше: в україні

За Правописом 2019 (§ 36 1. 7) невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів літра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Європи, пів Києва, пів України.

АЛЕ: Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півлітра (розм. ‘пляшка з горілкою або іншою випивкою ємністю 0,5 літра’), півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

Замініть конструкцію на Україну, якщо можна поставити питання куди?, на стилістично кращий варіант: в Україну.

АЛЕ:

На Україну чекає весняне потепління.

Уникайте неправильного чи невиправданого вживання прийменника при. Варіанти заміни: біля, коло, край (дороги), за (умови, гетьмана), під час (штурму), у разі (виникнення), у присутності (матері), або дієприслівниковий зворот — шукаючи вихід.

АЛЕ: Національна академія державного управління при Президентові України (вказує на підпорядкованість структур); при університеті працює їдальня (вказує на просторову близькість); бути при доброму здоров'ї, при тямі, при ясному розумі; допомогти при нагоді (вказує на супутні обставини й умови).

У званнях народний артист України, заслужений артист України, заслужений учитель України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, заслужений журналіст України тощо перше слово пишуть з малої літери.

Тому, що журналісти таких видань не знають чинного правопису. А згідно з ним назви найвищих державних посад маємо писати з великої літери: Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Генеральний прокурор України; Президент США, Президент Франції, Президент Росії, Прем'єр-міністр Канади.

Правильніше: Збройні сили України

Правильніше: На основі законодавства України розробити

Правильніше: Служба безпеки України