УКЛАДАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
складати договір
Правильніше:
укладати договір
Мова – не калька: словник української мови
дуже багато їсти (з'їдати) чого-небудь
Правильніше:
укладати в копи
Мова – не калька: словник української мови
Ув'язнювати, містити, робити висновок, укладати, обнімати, брати і заключати(ся)
Замініть скальковане дієслово заключати, заключатися на один з варіантів:
ув'язнювати — позбавляти волі;
містити (в собі) — мати в собі, у своєму складі;
полягати — мати своєю суттю, своїм змістом щось;
робити висновок — формувати остаточну думку;
обнімати — про обійми;
брати — у загальному значенні;
укладати, вчиняти — про офіційні документи чи дії.
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| заключати в тюрму | ув'язнювати |
| заключати в собі такі аспекти | містити в собі такі аспекти |
| справа заключається у тому, що | справа полягає у тому, що |
| ми заключаємо, що все скінчилося | ми робимо висновок, що все скінчилося |
| заключати в обійми друга | обіймати друга |
| заключати шлюб, у лапки, під варту | брати шлюб, у лапки, під варту |
| заключати угоду | укладати угоду, вчиняти правочин |
укладати – вкладати
Укладати – офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (договір, угоду, союз), упорядковувати (словники, збірники); накреслювати (плани тощо).
У всіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.
У всіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Заключний, кінцевий, прикінцевий, остаточний
Дієслово заключати й похідний від нього прикметник заключний, а також іменник заключення нерідко доводиться чути з уст і бачити на письмі: «Колгосп заключив договір на продаж городини»; «З досвіду минулого можна заключити, що до весни треба готуватися взимку»; «На заключения зльоту відбувся концерт»; «Заключна вистава театру пройшла з великим успіхом»; «У своєму заключному слові доповідач відповів на всі питання». Прикметник заключний попав навіть до наших словників, хоч дієслова заключати й віддієслівного іменника заключения там немає. Чому? Та тому, що дієслова заключати нема в українській мові, а прикметник заключний є не що інше, як калька з російського слова заключительный.
Яка потреба в такому калькуванні? Чи нема відомих українських відповідників, що доводиться на певні поняття позичати слова з інших мов? Ні, такі відповідники є, ними широко користуються ті, що дбають за культуру своєї мови. Ось прикметник кінцевий («Кінцеві форми тієї еволюції». — А. Кримський; «Розмір додаткової оплати визначається залежно від кінцевих результатів роботи тваринників». — «Радянська Україна»); є ще прикметник прикінцевий («У прикінцевій строфі висловлено основну думку твору». — «Історія української літератури»); в деяких випадках відповідником до російського прикметника заключительный є слово остаточний, наприклад: остаточний баланс, остаточна цифра («Почисливши все звільна, він прочитав остаточну цифру без голосу». — І. Франко).
З цих прикладів бачимо, що в наведених на початку фразах можна й треба було написати: «Колгосп уклав договір»; «Можна зробити висновок»; «На закінчення (наприкінці, наостанку) зльоту»; «У кінцевому (прикінцевому) слові».
Яка потреба в такому калькуванні? Чи нема відомих українських відповідників, що доводиться на певні поняття позичати слова з інших мов? Ні, такі відповідники є, ними широко користуються ті, що дбають за культуру своєї мови. Ось прикметник кінцевий («Кінцеві форми тієї еволюції». — А. Кримський; «Розмір додаткової оплати визначається залежно від кінцевих результатів роботи тваринників». — «Радянська Україна»); є ще прикметник прикінцевий («У прикінцевій строфі висловлено основну думку твору». — «Історія української літератури»); в деяких випадках відповідником до російського прикметника заключительный є слово остаточний, наприклад: остаточний баланс, остаточна цифра («Почисливши все звільна, він прочитав остаточну цифру без голосу». — І. Франко).
З цих прикладів бачимо, що в наведених на початку фразах можна й треба було написати: «Колгосп уклав договір»; «Можна зробити висновок»; «На закінчення (наприкінці, наостанку) зльоту»; «У кінцевому (прикінцевому) слові».