УДАРИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: дати ляпаса (ляща, поличника); ударити по обличчі (по лиці)

Правильніше: ударити чвалом

Правильніше: ударити нижче пояса

Правильніше: завдати збитків

Правильніше: стусана дати

Правильніше: відважити бебеха; уліпити буханця

Правильніше: виграти третячка на зубах

Правильніше: покотили горем; ударити (кинути) лихом об землю

Правильніше: промахнутися; дати хука; ударити по горобцях; попасти (улучити) в молоко

Правильніше: ударити в голову комусь

Правильніше: не ударити обличчям у болото

Правильніше: ударити на ґвалт (на сполох)

Правильніше: ударити лихом об землю

Правильніше: ударити обухом по голові

Правильніше: вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; і на слизькому не посковзнутися

Правильніше: ударити лихом (журбою) об землю

Правильніше: ударити лихом об землю; ударити журбою об землю

Правильніше: палець об палець не ударити

Правильніше: ударити лихом об землю

Правильніше: ударити в закаблуки

Правильніше: ударити (кинути) лихом об землю; ударити журбою об землю

Правильніше: ударити на ґвалт (на сполох)

Правильніше: як довбнею (молотком) ударити по голові (в голову)

Правильніше: ударити по руках; умовитися

Правильніше: ударити в гармати

Правильніше: сплеснути руками; ударити об поли руками

Правильніше: приожеледилося; ударила голоморозь (ожеледь, ожеледиця); ударило голомороззя

Правильніше: як (наче…) грім ударив (приголомшив) кого; як (наче…) громом ударений (прибитий, приголомшений) хто

Правильніше: як грім з ясного неба; як грім ясенний; і в погоду грім часом ударить

Правильніше: ударило в голову комусь

Правильніше: ударило в сон когось

Правильніше: ударили мішком з-за рогу

Правильніше: мов громом ударило

Правильніше: морози взяли (взялися); потисли морози

Правильніше: ніж у серце комусь

Правильніше: наражати на небезпеку

Правильніше: піт пройняв кого

Правильніше: удар у спину

Правильніше: ставити себе під удар; підставляти (свою) голову; лізти на рожен ; заглядати смерті у вічі

Правильніше: ані за холодну (і за холодну) воду не візьметься; ні кує ні меле; і пучкою (і пальцем) не кивне; і пальцем не поворухне

Правильніше: як з кілочка; ні сіло ні впало; знічев'я; зненацька; як сніг (як грім) на голову; як грім серед ясного (чистого) неба впав (ударив); ні в дві ні в три

Правильніше: удар лихом об землю; не опускай руки

Правильніше: завдавати удару

Правильніше: завдати удару

Правильніше: кров ударила (линула) до голови (в голову)

Правильніше: кутовий удар

Правильніше: ударила (набігла, налетіла) гроза (туча, громовиця)

Правильніше: гримнув (ударив) грім; гримнуло

Правильніше: гримнув (ударив, дуже сильно гуркнув, торохнув) грім; загриміло; гримнуло

Правильніше: дати (накласти, відважити) здачі

Правильніше: пом'якшувати удар

1. Робити візит чи наносити візит?
Візит українці завжди робили й роблять і ніколи не наносили і не наносять. Скопійований з російської вислів наносити візит узагалі звучить карикатурно. Як і модний нині наносити удар. Таку моду підживлює недостатнє знання молодим поколінням літературної мови, тобто, кажучи відверто, малограмотність, яку залишила нам у спадок мовна політика СРСР. Між тим багато наших словників не рекомендують звороту наносити удар, а фіксують завдавати удару, підтримуючи давню українську традицію використовувати дієслово завдавати із значенням «заподіювати», «спричиняти». До спілки з ним охоче пристають іменники: завдавати жалю («Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш» – Словник Бориса Грінченка), завдавати жаху («Щоб більше жаху їй завдать...» – Леонід Глібов), завдавати муки («Не завдавай мені молодому смертельної муки» – нар. пісня), завдавати сорому («Він ламає завіти... та завдає їй сорому перед людьми» – Михайло Коцюбинський), завдавати туги («Не завдавай, чорнявая, моєму серцю туги» – нар. пісня).
Інколи лексему завдавати поєднують також з іменниками, що мають позитивне забарвлення. «Слава та, я признаюсь, завдавала серцю втіхи» (Леся Українка).
2. Шкоду не наносять, а завдають
Сьогодні часто кажуть і пишуть: нанести шкоду, нанести удар. Але це помилка. Шкоду, сором, образу, смуток, жаль, удар тощо не наносять, а завдають. Читаємо в класиків: «Не завдавай ти мені сорому при чужих людях» (Іван Нечуй-Левицький); «Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, – у річці вражу щуку утопити» (Леонід Глібов).

Правильніше: Піт пройняв