ТЯМКИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

пам'ятливий

Правильніше: тямкий
Мова – не калька: словник української мови

знаючий

Правильніше: тямущий, тямучий, тямовитий; тямкий
Мова – не калька: словник української мови

Знаючий — що (котрий, який) знається (розуміється, тямить), тямущий (тямучий), тямовитий, тямкий

«Тут треба знаючої людини» — прочитали ми в одному оповіданні, де автор допустився подвійної помилки, незугарно переклавши російську фразу: «Здесь нужен знающий человек». Передусім упадає в очі невластива українській мові форма активного дієприкметника — знаюча, а по-друге, її створено від дієслова знати, хоча треба виходити від дієслова знатися, цебто — «тямити на чомусь».
Цю фразу можна було б замінити описовою формою: «Тут треба людини, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить, а можна, скористувавшись близькими за значенням прикметниками, й так висловитися: «Тут треба тямущої (тямучої, тямовитої, тямкої) людини».

урізатися в пам'ять кому

Правильніше: у тямку датися (убитися) кому; у голову (у мозок) уїстися кому; у пам'ять (у пам'ятку) упасти кому; даватися взнаки; утямки бути
Мова – не калька: словник української мови

інтелект

Правильніше: розум; глузд; мозок; голова; кмітливість, тямущість, тяма; кебета, тямка
Мова – не калька: словник української мови

бути розумним (здібним, кмітливим, розсудливим)

Правильніше: мати лій (олію, сало, смалець) у голові; мати кебету; мати тяму (тямку) в голові; мати голову на плечах (на в'язах); мати олію під чубом; мати всі клепки в голові; мати спичку в носі
Мова – не калька: словник української мови