СТУПИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: я не знав, на яку ступити; усі шляхи погубив

Правильніше: як оселедці в бочці; курці ступити ніде; як у ступі; як у рукавичці

Правильніше: зійти на манівці; на слизьке (на слизьку) попасти

Правильніше: не знати що робити; не знати, на яку ступити

Правильніше: не знати, на яку ступити; чутися ні в сих ні в тих

Правильніше: скочити (ступити) на слизьке; ускочити в клопіт; сісти маком; сісти в калюжу; пошитися в дурні; ушелепатися (ускочити) в халепу; набрати в халяви; утрапити як рябко в дерть; ускочити як карась у вершу; заробити як заблоцький на милі

Правильніше: знайтися ні в сих ні в тих; не знати, на яку ступити; сісти в калюжу

Правильніше: на стежку чию ступити (спасти, попасти)

Правильніше: не знати, на яку ступити

Правильніше: не знати, на яку ступити

Правильніше: не знати, на яку ступити

Правильніше: не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити

Правильніше: не знає, що йому робити (діяти, чинити); не зна, на яку (на котру) ступити

Правильніше: не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути)

Правильніше: не годен у слід ступити

Правильніше: не дати й кроку ступити комусь

Правильніше: ступити крок

Правильніше: ступити на хитку кладку

Правильніше: вагатися; не знати, на яку (на котру) ступити; бути (стояти) на двох дорогах; тертися-м'ятися

Правильніше: повно-повнісінько; напхано; переповнено; як натоптано; натоптом; напхом (до країв, до верху, до берегів) напхано; повно (тільно) напхано; ущерть наповнено; повний по саму зав'язку; нема де й голці впасти; ніде й голкою штрикнути; і голки не встромиш; ніде й пальцем ткнути; як києм набито; і києм не протиснеш; і курці ніде клюнути (ступити); як оселедців у бочці

У поточному мовленні ми без потреби часто вживаємо дієслова робити, зробити з іменниками, забуваючи або не знаючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: «Петро зробив вигляд, що не розуміє співрозмовника», «Гість став на порозі, потім зробив крок уперед», «Це зробило неприємне враження на всіх присутніх». А слід було б сказати так: «Петро удав, що не розуміє співрозмовника», «Гість... ступив крок уперед», «Це прикро вразило всіх присутніх».

У поточному мовленні ми часто вживаємо дієслів робити, зробити з іменниками, забуваючи, що складну конструкцію можна замінити одним словом. Читаємо: «Він зробив вигляд, що не розуміє»; «Геркулес зробив крок назад»; «Це зробило неприємне враження на всіх присутніх», — а можна й слід було тут висловитись: «Він удав, що не розуміє»; «Геркулес ступив крок назад»; «Це прикро вразило всіх присутніх» або «Це справило прикре враження на всіх присутніх».
В одному непоганому перекладі художнього твору з англійської мови читаємо: «Він зробив великий ковток і відчув, як рідина обволікає язик і він приємно німіє». Тут теж замість дієслова зробити й іменника треба послугуватись тільки дієсловом ковтати: «Бідна Леся, мабуть, добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху» (П. Куліш). Отож, перекладачеві слід було написати: «Він добре ковтнув...»
Принагідно варто нагадати, що російський вислів одним глотком буде по-українському не одним ковтком, як часом пишуть і кажуть, — а відразу хильнув (вихилив), одним проковтом проковтнув.
Таке надуживання без потреби дієсловом зробити надає тексту одноманітності й звужує наші лексично-виражальні можливості, тим самим збіднюючи мову викладу. Наслідуймо краще взірці нашої класики й традиції живого народного мовлення: «Рустем був трохи блідий, хоч удавав веселого» (М. Коцюбинський); «Не взивай її циганкою, бо будеш битий! — кричить уже Андрій, удаючи з себе ображеного» (С. Васильченко); «Молодих туляків незвичайно вразила краса Києва» (І. Нечуй-Левицький).

Правильніше: нога його тут не ступить

Правильніше: і нігтя не вартий; і в слід не ступить

Правильніше: Ступив крок назад