СТАЛО — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: на цьому все й закінчилося (скінчилося); на тому все й стало

Правильніше: він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним

Правильніше: це перетирають на язиках; про це дзвонять у всі дзвони

Правильніше: це стало нам за підставу

Правильніше: це мені вийшло (стало) дуже (вельми) дорого; це мені багато коштувало

Правильніше: душі не стало в кого

Правильніше: хворому (слабому) полегшало (покращало)

Правильніше: усім смертям на збитки; щоб смерть колька взяла; щоб смерті гірко стало; щоб пекло засміялося

Правильніше: усе стало на свої місця

Правильніше: у домі (у хаті) все догори дном (горідна, догори ногами, сподом, сторч, сторчма, перевертом, переверть, шкереберть)

Правильніше: далося в копійчину; у копієчку вскочило; великих (добрих) грошей стало; вийшло дуже дорого

Правильніше: побігли мурашки

Правильніше: залоскотало коло серця

Правильніше: стало ніяково

Правильніше: зайшла мода

Правильніше: погіршало

Правильніше: стало сутужно; довелося непереливки

Правильніше: волосся дибом стало

Правильніше: що б там (то) не було (не коштувало, не стало)

Правильніше: чаша [терпіння] переповнилася

Правильніше: не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насмів хто; не відважився (не наважився, не зважився) хто

Правильніше: до нас дійшлося

Правильніше: тенькнуло в серці (в грудях)

Правильніше: пробігла собака поміж ногами комусь

Правильніше: як лихоманка взяла

Правильніше: сорока на хвості (на крилі) принесла

Правильніше: як камінь на душу навернув

Правильніше: за малим діло стало; за малим загайка; дрібниці (дрібнички) бракує (не вистачає)

Правильніше: хай хоч грім (каміння) з неба; хоч би трупом ліг; що б там (то) не було (не коштувало, не стало); хай там що

Правильніше: їм стало очевидним

Правильніше: мені стало зрозуміло

Правильніше: діло загальмувалося (стало, спинилося, застрягло, загрузло, зав'язло)

Правильніше: волосся настовпужилося

Правильніше: тягар з плечей упав (звалився)

Правильніше: стало тями (глузду)

Правильніше: і сліду не стало чийого; у нікуди пропав хто; загув і слід за ким; як за водою пішов хто; як вода вмила (змила) кого; наче (мов) корова язиком злизала кого; як віл лизнув кого; [щез] як здимів; як димом здимів хто; як лизень злизав кого; наче голка в соломі (в снігу) пропав

Правильніше: відлягло (відійшло) від серця (від душі)

Правильніше: стало ніяково

Українська літературна мова засвідчує дієслова, що утворилися від вищого ступеня прикметників за допомогою інфінітивного суфікса -ти, а часом і префікса по-: глибокий – глибший – глибшати; веселий – веселіший – веселішати – повеселішати. Наприклад: «Після жнив поле неначе поширшало» (з газети), «Просто фізично відчуваю, як я змужнів і навіть порозумнішав» (Юрій Яновський).
Із цього випливає, що не обов'язково вдаватися до зворотів з дієсловами стати або зробитися та відповідним прикметником (прислівником) у вищому ступені порівняння, на зразок: стало холодніше, зробився мудрішим. Там, де тільки можна, слід користуватися формою дієслова, утвореного від вищого ступеня прислівника чи прикметника. Отже, краще вжити в хаті потеплішало, а не стало тепліше.
2. Вище – повище
Запам'ятайте: українській літературній мові не властиві утворення з префіксом по- (вищий ступінь порівняння прислівників): поближче, повище, повлучніше, погарячіше, поглибше, поласкавіше, пошвидше. Треба вживати: ближче, вище, влучніше...

Правильніше: Стало звичкою

Правильніше: Є проведення

Правильніше: Сьогодні можливо

Правильніше: Трапилося щось страшне

Правильніше: Стало до ладу

Ці два слова — немов камінь спотикання для тих, що негаразд знають українську мову й тому часто ставлять їх не там, де треба: «Словник має стати в нагоді вчителеві й школяреві, професорові й студентові, письменникові й перекладачеві», — читаємо в рецензії; «Мені ще не випадало пригоди їздити до Ужгорода», — чуємо з уст.
Ці помилки виникають, мабуть, через те, що обидва слова мають серед багатьох своїх значень також значення російського слова случай: «При нагоді я скористаюсь вашою порадою»; «Зі мною сталась така пригода». Щоб уникнути прикрих помилок, як у наведених фразах, треба запам'ятати, що іменник нагода означає «випадок» (здебільшого сприятливий): «Нагоди стріляти їй не трапилося» (М. Шеремет), або випадок, що зумовив якусь дію: «Ольга мала деякі дані підозрівати, що Завадка шукає нагоди заговорити до неї...» (І. Вільде). А іменник пригода вказує на якусь подію, на якісь бувальці: «Кожна пригода — до мудрості дорога» (прислів'я), або й на лихо: «Раз сталася така пригода. Остапові зсунулась пов'язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею» (М. Коцюбинський); від цього є вислови стати пригоді, стала пригода — відповідники до російських быть беде, произошло несчастье: «Ой на козаченьків, ой на запоріжців та пригодонька стала» (історична дума).
Іменник пригода може означати також потребу, користь: «Годувала собі дочку для своєї пригоди, щоб принесла із криниці холодної води» (народна пісня), — від чого є вислів стати в пригоді: «Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі у великій пригоді стану» (казка).
Тим-то й у наведених на початку неправильних фразах треба було висловитися: «Словник має стати в пригоді...», «Не випадало ще нагоди їздити...».

Правильніше: я не завдам вам багато клопоту

Правильніше: шкурка за чиньбу не стане; не стане шкурка за виправу; не варт товар роботи; не варте діло заходу

Правильніше: це випливе на чисту воду

Правильніше: як кип'ячем обпарено

Правильніше: чуб дибки став, і шапка спала

Правильніше: кебета догори дригом стала

Правильніше: у голові перекинулося

Правильніше: баглаї напали

Правильніше: хмара повила кого

Правильніше: кебета догори дригом стала

Правильніше: хворий почав (став) поправлятися (видужувати, одужувати)

Правильніше: хай це стане йому за науку

Правильніше: усе стане на свої місця

Правильніше: стань на моє місце

Правильніше: помалу (поволі) їдь – далі заїдеш; тихше їдь – дальше станеш; іди помаленьку – доженеш і стареньку

Правильніше: в'ївся в печінки; сидить у печінках

Правильніше: не з твоїм розумом братися до… (міркувати про…); на це твого розуму не стане

Правильніше: не приховуватиму; не буду приховувати

Правильніше: став мені хріном (як той хрін) у носі; став мені сіллю (як сіль, мов сіль) в оці; допік гірше від сирої кваші

Правильніше: пороху (духу) не стане

Правильніше: зима зостріла

Правильніше: за нами діло не стане

Правильніше: аж світ милішим став

Правильніше: став як не свій; сам не свій; сам не при собі

Правильніше: натвердо

Правильніше: не варта справа заходу; шкода й заходу (праці); шкода й свічку світити; не стала шкірка за виправку; шкірка вичинки не варта

Правильніше: йому не вистачить (не стане) духу

Правильніше: стане з кого

Правильніше: вийти зі скрути (зі скрутного стану); вирятуватися зі скрути; вихопитися з тісної діри; дати собі раду в скрутному становищі; зрушитися з мілини

Перевірте вживання дієслова являтися і в разі потреби замініть:

бути, стати — як зв'язка у складеному присудку;

з'являтися, прибувати, приходити, поставати — в який-небудь населений пункт, установу тощо.

АЛЕ:

являтися — показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним.

Чого являєшся мені у сні? (Іван Франко).

Замініть іменник положення, якщо мовиться про обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує, на правильний варіант: становище, стан.

АЛЕ:

положення — розташування у просторі, зведення правил, законів.

Географічне положення — одна з фундаментальних категорій економічної і соціальної географії.

Підтверджено основні  положення теорії відносності.

АЛЕ:

Ці вміння стали нам у пригоді.

Перевірте вживання дієслова виступати, виступити, і в разі потреби замініть:

бути, ставати, стати (чим) — у загальному значенні;

рушати, рушити —  в похід;

обставати, обстати за (що) — на захист чогось чи когось;

стирчати, випинатися — назовні.

Або перебудуйте речення, використавши відповідні дієслова.

АЛЕ:

Виступати перед публікою; піт виступив; повагом виступати.

«Знадобитися», «бути корисним», «зробити послугу» та ін.

Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
«Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріший?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став!..»
(Л. Глібов.)

«Хоч він був непрактичний зовсім, бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись, стати їм у пригоді. (О. Гончар.)
Замість цього сталого словосполучення в усному мовленні, а інколи і в періодичній пресі вживають не узвичаєне в літературній мові стати в нагоді утворене внаслідок плутання двох словосполучень: стати в пригоді і мати нагоду. «Поки панич вітався з Яношем, — не надто сердечно, а все-таки чемно, — ми мали нагоду придивитися йому ближче». (І. Франко.) «Через деякий час весь командний пункт мав нагоду спостерігати таке…» (О. Гончар.) «Ось коли хлопцеві стали в нагоді знання, набуті в профтехучилищі». (З газети.) Ці словосполучення слід розрізняти.

Помилково думають ті, хто вважає, ніби російським расположиться, расположенный цілком відповідають українські розташуватися, розташований, і кажуть: «Супермаркет розташований поблизу стадіону». Насправді дієслово розташуватися означає «тимчасово розміститися, стати, отаборитися»; до того ж, на переконання деяких мовознавців, воно стосується тільки людей, людського колективу, а не будівель, міст тощо: «Біля села була невеличка станційка, де розташувався штаб полку» (Олесь Досвітній).
У інших випадках варто вживати слова розміщати, розмістити, розміщатися, розміститися, отаборитися («От і цар отаборився над морем» – казка), стояти («Село Келеберда стоїть на лівому березі Дніпра» – Юрій Яновський), лежати («Перед ним лежав на десятки кілометрів рівний степ» – Петро Панч).

Правильніше: став стимулом

Правильніше: за станом здоров'я

Часто на письмі й в усному мовленні, наголошував Борис Антоненко-Давидович, надуживають словом почати (починати). «Одержавши цю звістку, Галя почала плакати»; «Почувши це, він почав сміятися», – хоч назване дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж його відповідники в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: «Получив это известие, Галя начала плакать»; «Услышав это, он начал смеяться».
В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді, коли мовиться про початок якоїсь дії. «Якщо почав орать, так у сопілку не грать» (Матвій Номис); «А Настя вже шістнадцятий рочок починає» (Марко Вовчок). Коли у фразі нема наголошення про початок конкретної дії, а йдеться про дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика і фольклор використовували слово стати: «Стала вона до діброви учащати» (Марко Вовчок); «Ждала, ждала козаченька та й плакати стала» (народна пісня); «Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати» (народна пісня).

1. Вечір пройшов чи відбувся?
Петро Федотюк:
– У мовну практику правників увійшов неоковирний вираз «ці дії потягнуть за собою відповідальність». А все від невміння користуватися довідковою літературою. У пріснопам'ятні часи, коли аж вуха боліли від закликів до зближення мов і народів, у словниках науковці часто були змушені на перше місце ставити кальку з російської, а вже далі питоме українське слово. Тому «потягнути» – це відповідник до російського повлечь у розумінні «потащить», а в нашому контексті («вызвать что-либо как последствие») має бути «спричинити (що)», «спричинитися, призвести (до чого)». Тобто наведена на початку фраза мала б звучати так: «Ці дії призведуть до відповідальності» («спричинять відповідальність»). З ласки репортерів вечори, виставки, конференції, концерти, з'їзди у нас тільки «ходять», що теж скорше є калькою з російської, а не питомим нашим виразом. «Вечір пройшов з успіхом» – ще так-сяк сприймається. Але замість «сьогодні пройшов вечір» чи не краще: «сьогодні відбувся вечір» (так само концерт, вистава, з’їзд)?
...«Фабрика стала до ладу діючих» – що це б воно мало означати: «стала до ладу», «увійшла до числа діючих»? Або оце: «Він зробив чимало роботи». Та «чимало зробив» – і квит. Ще поролон у реченні: «один чоловік дістав поранення». Чи не простіше – «одного чоловіка поранено». І ось така чудасія: «суд відмовив у збудженні (замість у порушенні) справи» – з ласки несумлінних мовців дістала і юристів еротика!
Слово повинно витіснило має і мусить. Нас частують глевтяками на кшталт «повинно бути зроблено». Яка людина в своєму умі скаже таке?
2. Статися чи відбутися?
Статися – трапитися, мати місце. Сталася важлива подія, сталася трагедія, сталася затримка, сталася біда, з ним сталося щось дивне, стався переполох, хоч би не сталося голоду, що з тобою сталося? Дієслово відбутися в цьому значенні невживане або вживається зрідка. Отже, невдало: відбулася трагедія, відбулися глибокі зрушення, нічого не відбулося, раптом відбулося несподіване, що з вами відбулося?

Іменники пригода та нагода – наче камінь спотикання для тих, хто негаразд знає або тільки починає вивчати українську мову. В одній з попередніх публікацій побіжно згадувалося про вживання їх. Однак читачі просять докладніше розповісти про це, що ми й робимо.
Обидві лексеми часом ставлять не там, де треба, не тільки через їхню звукову схожість, а й тому, що серед багатьох значень вони мають також значення російського слова случай. «Словник має стати в нагоді вчителеві й школяреві, професорові й студентові, письменникові й перекладачеві» (треба в пригоді); «Мені ще не випало пригоди побувати в Ужгороді» (треба нагоди). «Ще на формуванні (взводу) сталася пригода, після якої ми з Оленченком подружили» (Іван Багмут); «Олексій дав оправити портрет у рамки за скло і послав при нагоді до матері» (Панько Куліш).
Щоб уникати прикрих помилок, слід запам'ятати, що нагода означає «зручні, сприятливі для здійснення чого-небудь обставини, підхожий момент». А пригода вказує на те, що сталося (часто непередбачено, несподівано); на якусь подію або й на лихо. «Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як страховище» (Панас Мирний).
Цей іменник може також виражати потребу, користь: «Годувала собі дочку для своєї пригоди, щоб принесла із криниці холодної води» (народна пісня), від чого походить вислів стати в пригоді: «Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі у великій пригоді стану» (казка).
Отже, стати в пригоді – знадобитися, бути корисним, зробити послугу тощо. Замість цього словосполучення в усному мовленні, а іноді й у засобах масової інформації безпідставно вживають не узвичаєне в літературній мові стати в нагоді, що виникло внаслідок плутання двох висловів – стати в пригоді й мати нагоду: «Ось коли хлопцеві стали в нагоді знання, набуті в профтехучилищі» (з газети). Такого ненормативного звороту варто уникати.

Правильніше: став до ладу завод

Часто на письмі й в усному мовленні надуживають дієсловом почати (починати): «Одержавши цю звістку, Галя почала плакати»; «Почувши це, він почав сміятися», — хоч це дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж відповідні слова в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: «Получив это известие, Галя начала плакать»; «Услышав это, он начал смеяться». В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді, коли мовиться про початок якоїсь дії: «Коли почав орать, так у сопілку не грать» (М. Номис); «А Настя вже шістнадцятий рочок починає» (Марко Вовчок). Коли в фразі нема наголошення про початок дії, а мовиться про якусь дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика й фольклор уживали дієслова стати: «Стала вона до діброви учащати» (Марко Вовчок); «Ждала, ждала козаченька та й плакати стала» (народна пісня); «Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати» (народна пісня).

Українська літературна мова й народне мовлення засвідчують дієслова, утворені від вищого ступеня прикметників за допомогою інфінітивного суфікса -ти, а іноді й префікса по-: широкий — ширший — ширшати, холодний — холодніший — холоднішати — похолоднішати. Наведемо приклади: «Тюрма неначе ширшає» (Т. Шевченко); «Просто фізично відчуваю, як я змужнів і навіть порозумнішав» (Ю. Яновський); «Погіршали харчі, похолоднішало в хаті, але Пріська не звертала ні на що уваги...» (Л. Яновська).
Із цього слід зробити висновок, що не конче треба вживати зворотів із дієсловом стати або зробитись і відповідним прислівником (прикметником) у вищому ступені порівняння, на зразок: стало холодніше, він зробився розумнішим, — і там, де тільки можна, треба користуватись формою дієслова, утвореного від вищого ступеня прикметника.

Правильніше: Стали глибоко віруючими

Правильніше: Очолять боротьбу

Правильніше: Будуть наукою для інших

Правильніше: Ми не будемо зупинятися

Правильніше: Ця книжка може йому ще знадобитися (пригодитися), придатися, стати в пригоді

Правильніше: Став стимулом

Правильніше: Фермером став два роки тому

Правильніше: Заслуговує, на нашу думку, звання лауреата

Правильніше: Набрав чинності Закон; став чинним

Правильніше: Надалі вони стануть капеланами

Правильніше: Причина цього зрозуміла

Правильніше: Запис актів громадського стану

Правильніше: Погіршання стану здоров'я

Правильніше: Підтвердити свій намір стати членом організації

Правильніше: Стала в пригоді