СПИТАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

«Спорудили вони такий великий будинок, а питається – для кого, хто в нім жити буде?» – читаємо в газеті, й одразу впадає в око слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу «а спрашивается – для кого?»
Дієслово питатися в українській мові стоїть завжди в особовій формі: «Посіяно, поорано, та й нічого жати, питається син матусі: – Що будем діяти?» (народна пісня). Відповідно до російського безособового спрашивается слід писати постає (виникає) питання або спитати б: «Він усе мудрує над книжками, а спитати б: чи їстиме він із того хліб?» (з живих уст).
Отже, в газетній фразі варто було б ужити: «...а спитати б – для кого...» На жаль, ця помилка ще часто трапляється в наших журналістів.

«Збудували вони такий великий будинок, а питається — для кого, хто в нім жити буде?» — читаємо в газеті, й відразу впадає в очі слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу «а спрашивается — для кого».
Дієслово питатися в українській мові стоїть завжди в особовій формі: «Посіяно, поорано, та й нікому жати, питається син матусі: — Що будем діяти?» (народна пісня). У тих випадках, де мовиться, що виникає питання відповідно до російського безособового спрашивается, треба писати постає (виникає) питання: «Після огляду виставки мимоволі постає те ж прикре питання, що виникає іноді після читання деяких романів та повістей...» (О. Довженко), спитати б: «Він усе мудрує над книжками, а спитати б: чи їстиме він із того хліб?» (із живих уст).
Отож, у газетній фразі треба було написати: «...а спитати б — для кого...»
На жаль, ця помилка дуже часто трапляється в наших журналістів.