СЛІДИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ходити по слідах кого

Правильніше: іти чиїм слідом (слідом за ким); уступати в чиї сліди
Мова – не калька: словник української мови

путати сліди

Правильніше: заплутувати сліди
Мова – не калька: словник української мови

замітати сліди

Правильніше: загортати (затирати) сліди; ховати кінці
Мова – не калька: словник української мови

Домішка, слід, струмінь і вкраплення

Для урізноманітнення мовлення замініть іменник вкраплення на один із варіантів: домішка, слід, струмінь, зернята.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Неметалеві вкраплення та гази у ливарних сплавах. Неметалеві домішки та гази у ливарних сплавах.
Я гуляв по вулицях міст з фотоапаратом і знаходив вкраплення іншої реальності, які цікавим чином розбавляли повсякденне життя. Я гуляв по вулицях міст з фотоапаратом і знаходив сліди іншої реальності, які цікавим чином розбавляли повсякденне життя.
Під час ангіни на поверхні збільшених та почервонілих мигдаликів можна побачити округлої форми жовтувато-білі вкраплення. Під час ангіни на поверхні збільшених та почервонілих мигдаликів можна побачити округлої форми жовтувато-білі зернята.

У яких випадках ставлять плутати, а в яких – путати?

Дієслово плутати використовують у прямому та переносному значенні. У прямому – це «безладно переплітати нитки, волосся», ще кажуть «плутати ногами», тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи. «Плутає Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа» (Панас Мирний). У переносному – «вносити безладдя, неясність у щось, помилятися, робити не те, що треба; збивати з пантелику, свідомо вводити в оману». Можна плутати поняття, плани, думки, зізнання, слова, деталі, кольори, Петра з Павлом. Бачимо цю лексему й у сталих зворотах: плутати карти – «розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання», плутати сліди – «змінюючи напрям руху, збивати когось з правильного шляху».
Слово путати означає «стягувати ременями, мотузками ноги якоїсь тварини, щоб обмежити її рух». Отже, путати коней, лошат.
Розрізняються семантично й похідні від цих дієслів: поплутати й попутати, поплутаний і попутаний.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)