СЛОВА — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

ледве розтуляючи рот

Правильніше: цідити слова (слово за словом, слово по слову)
Мова – не калька: словник української мови

говорити повільно, неквапливо

Правильніше: цідити слова (слово за словом, слово по слову)
Мова – не калька: словник української мови

стримати своє слово

Правильніше: додержати (дотримати, доконати) слова свого; стати на слові
Мова – не калька: словник української мови

він за словом в кишеню не лізе

Правильніше: він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова ніде не позичає; він має язика не в кишені
Мова – не калька: словник української мови

тримати слово

Правильніше: додержувати (додержувати) слова; бути кріпким на слово
Мова – не калька: словник української мови

про це навіть не заікайся

Правильніше: про це ані слова (ані пари з уст); про це й словом не похопися; про це й не згадуй (й не натякай)
Мова – не калька: словник української мови

позбавити слова

Правильніше: відібрати слово
Мова – не калька: словник української мови

не проронив ні слова

Правильніше: не промовив (не сказав) ні слова (і слова); і (ні) словом не прохопився; і (ні) пари з уст [не пустив]; і уст не розтулив
Мова – не калька: словник української мови

не обмовився ні єдиним словом

Правильніше: не прохопився й словом; не мовив і слова
Мова – не калька: словник української мови

не зрадити свого слова

Правильніше: на своєму слові стояти
Мова – не калька: словник української мови

на два слова

Правильніше: на кілька (на двоє) слів; на словечко (слівце)
Мова – не калька: словник української мови

кидати слова на вітер

Правильніше: говорити на вітер; розкидатися словами
Мова – не калька: словник української мови

зрікатися своїх слів

Правильніше: брати свої слова назад
Мова – не калька: словник української мови

здатний влучно, дотепно висловитися

Правильніше: гострий на слово (на слова, на мову, на язик)
Мова – не калька: словник української мови

брати свої слова назад

Правильніше: зрікатися своїх слів
Мова – не калька: словник української мови

дотримувати чи дотримуватися слова?

Часом ці дієслова, яких ужито в переносному значенні, плутають. А розрізнити їх неважко.
Дотримувати (синонім додержувати) – точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, згадане, потрібне і т. ін. Керує воно іменником у родовому відмінку. Дотримувати (додержувати) чистоти, тиші, порядку. «На перевозі Максим гостро наказав козакам дотримувати цілковитої тиші» (Іван Ле), «Ви певні, що вони будуть додержувати присяги?» (Іван Франко).
Дотримуватися (додержуватися) – бути прихильником якихось думок, поглядів, планів тощо, керуватися ними в своїх діях. Дотримуватися передових ідей, курсу, класифікації. «Говорила вона їдко, не дотримуючись правил звичайної пристойності» (Юрій Збанацький), «Карташ дотримувався плану Максимова» (Вадим Собко).
А як відповісти на запитання, що поставлене в заголовку? Тільки так: дотримувати (додержувати) слова. «Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає» (прислів'я).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Говорити колкості

Правильніше: Говорити ущипливі слова, шпигати словами

щоб справити враження

Правильніше: для красного слова
Мова – не калька: словник української мови

це виїденого яйця не вартує

Правильніше: це й шага не варте; це ламаного шеляга не варте; це не варте [доброго] слова; це не варте дірки з бублика
Мова – не калька: словник української мови

узяти свої слова назад

Правильніше: відкликати свої слова
Мова – не калька: словник української мови

уважно слухати

Правильніше: розпустити (розвісити, порозпускати, порозвішувати) вуха; заслухатися; слухати, роззявивши рота; ловити слова із рота
Мова – не калька: словник української мови

у строгому смислі слова

Правильніше: у точному (буквальному) значенні слова
Мова – не калька: словник української мови

у повному смислі слова

Правильніше: що називається
Мова – не калька: словник української мови

той, що кидає слова на вітер

Правильніше: скоробреха; щедрий на пусті слова (обіцянки)
Мова – не калька: словник української мови

той, хто завжди здійснює те, що обіцяє

Правильніше: господар (хазяїн) свого слова
Мова – не калька: словник української мови

слова не розходяться з ділом

Правильніше: як скаже, так і зробить
Мова – не калька: словник української мови

розсипатися в компліментах

Правильніше: сипати (точити) милі (солодкі, медові) слова
Мова – не калька: словник української мови

пустословити

Правильніше: ляпати (грішити) язиком; говорити (кидати) слова на вітер
Мова – не калька: словник української мови

пустослів'я

Правильніше: марні слова
Мова – не калька: словник української мови

просторіччя

Правильніше: прості слова; проста мова
Мова – не калька: словник української мови

просторічні слова

Правильніше: слова простої мови; простомовні слова
Мова – не калька: словник української мови

плюнь і розітри

Правильніше: доброго слова не варте
Мова – не калька: словник української мови

підсолоджувати слова

Правильніше: мазати слова медом
Мова – не калька: словник української мови

підлещуватися до когось

Правильніше: мазати медом речі (слова); скакати на задніх лапах (лапках); мести дорогу хвостом
Мова – не калька: словник української мови

одні слова!

Правильніше: самі слова!
Мова – не калька: словник української мови

образливі слова

Правильніше: дошкульні слова
Мова – не калька: словник української мови

нічого й говорити (казати)

Правильніше: немає чого (годі, шкода) й казати (говорити, балакати); шкода й слова (й мови); нема й мови (слова)
Мова – не калька: словник української мови

ні слова з уст

Правильніше: ні пари з уст
Мова – не калька: словник української мови

небалакучий

Правильніше: не видавиш (не витягнеш, не вирвеш) слова
Мова – не калька: словник української мови

небагатослівний

Правильніше: скупий на слова
Мова – не калька: словник української мови

не сказав ні слова; і рота не розкрив

Правильніше: і губи не роззявив
Мова – не калька: словник української мови

не кажучи ні слова

Правильніше: мовчки; ні пари з уст
Мова – не калька: словник української мови

не знаю, що сказати

Правильніше: не можу прийти до слова
Мова – не калька: словник української мови

не здержати слова

Правильніше: не дотримати слова
Мова – не калька: словник української мови

не вимовив ні [одного] слова

Правильніше: не сказав жодного слова; і [ні] пари з уст не пустив
Мова – не калька: словник української мови

не вартий ламаного гроша

Правильніше: ламаного шеляга (щербатої копійки) не вартий; доброго слова не вартий; торби січки (спаленого сірника) не варт; за солом'яну устілку не варт
Мова – не калька: словник української мови

на язиці мід, а на серці лід

Правильніше: м'яко стелить, та твердо спати; слова масні, а пироги пісні; янгольський голосок, та чортова думка
Мова – не калька: словник української мови

морфема

Правильніше: значуща частина слова
Мова – не калька: словник української мови

мовчок

Правильніше: ні пари з уст; ні слова
Мова – не калька: словник української мови

мовчати

Правильніше: не зронити ні слова; води в рот набрати; грати в мовчанку; не мовити й слова; забути язика в роті
Мова – не калька: словник української мови

між іншим

Правильніше: до слова
Мова – не калька: словник української мови

мене лишили слова

Правильніше: мене позбавили слова
Мова – не калька: словник української мови

медові речі

Правильніше: масні слова
Мова – не калька: словник української мови

лишати слова

Правильніше: позбавляти слова
Мова – не калька: словник української мови

кліщами тягнути слова з когось

Правильніше: обценьками тягнути за язик
Мова – не калька: словник української мови

і не заїкайся

Правильніше: ані слова; ані пари з уст
Мова – не калька: словник української мови

зупинився на півслові

Правильніше: слова застрягли в горлі
Мова – не калька: словник української мови

зразу; без довгих пояснень

Правильніше: з першого слова
Мова – не калька: словник української мови

дуже зайнятий (заклопотаний)

Правильніше: вертиться (крутиться) як муха в окропі; немає коли й слова вимовити; ніколи й угору глянути (й носа втерти)
Мова – не калька: словник української мови

до слова

Правильніше: до речі
Мова – не калька: словник української мови

даремно (марно) говорити що-небудь

Правильніше: кидати слова на вітер
Мова – не калька: словник української мови

гроша ламаного не вартує

Правильніше: не вартий доброго слова; торби січки не варт
Мова – не калька: словник української мови

говорити повільно, спроквола

Правильніше: тягти (тягнути, витягати, висмикувати) слова з рота
Мова – не калька: словник української мови

говорити облесливо, нещиро

Правильніше: мазати медом речі (слова)
Мова – не калька: словник української мови

говорити з акцентом

Правильніше: говорити із своєрідною (нечистою) вимовою; вимовляти слова по-своєму (нечисто)
Мова – не калька: словник української мови

говорити безпредметно (без потреби)

Правильніше: марнувати слова
Мова – не калька: словник української мови

вчасно; доречно сказано

Правильніше: золоті слова
Мова – не калька: словник української мови

відмовитися від свого слова

Правильніше: зректися свого слова
Мова – не калька: словник української мови

вимовляти швидко слова (фрази)

Правильніше: сипатися з язика
Мова – не калька: словник української мови

виконати обіцянку

Правильніше: додержати (дотримати) слова
Мова – не калька: словник української мови

аякже

Правильніше: авжеж, атож, безперечно, безумовно, звісно; так; еге; еге ж; ага; певна (ясна) річ; звичайно; певно; нема слова (сумніву); годі й казати; що правда, то правда
Мова – не калька: словник української мови

До речі і до слова

Замініть нехарактерну для української мови вставну конструкцію до слова на стилістично кращий варіант: до речі.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
До слова, іспит з математики у нас завтра. До речі, іспит з математики у нас завтра.

АЛЕ:

До слова запрошуємо самого автора!

Чи ставлять знак м'якшення наприкінці слова після р?

На відміну від російської мови в українській приголосний р у цій позиції завжди твердий. Порівняймо: рос. бунтарь, кобзарь, лекарь, секретарь, царь, Игорь – укр. бунтар, кобзар, лікар, секретар, цар, Ігор. Тільки в кількох лексемах пишемо знак м'якшення (трьох, чотирьох).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

пісня, вірші, слова, пісня на вірш

Уже доводилося висловлювати в пресі жаль з приводу того, що з-поміж авторів пісень чомусь оголошують творців не слів, а – віршів (чи не круто звучить: «пісня на вірш»?). Ведучі концертів мовби соромляться називати слова словами (так було споконвік), підносячи пісенні тексти неодмінно до рангу «віршів». Вірші серед них трапляються, та не в цьому річ. Нагадаю: пісня – це словесно-музичний твір, а не віршово-музичний. Коли ж узяти до уваги, що в багатьох тих текстах поезією і не «пахне», позаяк часто-густо пишуть їх малограмотні люди...
Шановні пані й панове ведучі у концертних залах, на радіо й телебаченні! Уклінно прошу вас: називайте авторів музики і слів (а не віршів) оголошуваних пісень!
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Вставні слова

Найчастіше вставними бувають і виділяються комами такі слова й сполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, втім, гадаю, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, природно, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, скажімо, слід гадати, справді, трапляється, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

лишати

Правильніше: (слова, права, можливості)
позбавляти (слова, права, можливості)
Багато українців ще досі позбавлені можливості навчатися рідною мовою.
Словник-антисуржик.

лишати слова

Правильніше: позбавляти слова
Словник-антисуржик.

Коверкати слова

Правильніше: Калічити слова

Співзвучні з ними слова

Правильніше: Співзвучні їм слова

Смисл слова

Правильніше: Значення слова

поступово (мало-помалу) говорячи

Правильніше: слово за словом; слово по слову
Мова – не калька: словник української мови

коротше кажучи

Правильніше: якщо коротко, то…; коротко кажучи; у двох словах; одним словом; одне слово
Мова – не калька: словник української мови

виразити словами що

Правильніше: висловити (вимовити) що; вимовити (вилити, виявити) у слові (словом) що
Мова – не калька: словник української мови

усно

Правильніше: словами, на словах
Мова – не калька: словник української мови

у декількох словах

Правильніше: кількома словами
Мова – не калька: словник української мови

у двох словах

Правильніше: двома словами; стисло; коротко
Мова – не калька: словник української мови

слово за слово

Правильніше: слово по слову
Мова – не калька: словник української мови

сказати в двох словах

Правильніше: сказати двома словами
Мова – не калька: словник української мови

розказати в декількох словах

Правильніше: розказати (розповісти) кількома (декількома) словами
Мова – не калька: словник української мови

при перших словах

Правильніше: після перших слів
Мова – не калька: словник української мови

по його словах

Правильніше: як він сказав; за його словами
Мова – не калька: словник української мови

одним словом

Правильніше: одне слово
Мова – не калька: словник української мови

не по словах судять, а по ділах

Правильніше: менше слів, а більше діла; менше говори – більше діла твори; добрі діла кращі від добрих слів; робота сама за себе скаже
Мова – не калька: словник української мови

не в образу сказано

Правильніше: даруйте (пробачте) на слові; не бажаючи образити; не ображайтеся; не майте цих слів за зле
Мова – не калька: словник української мови

каламбур

Правильніше: гра слів (словами)
Мова – не калька: словник української мови

за словом в кишеню не лізе

Правильніше: добре підкутий на язик; клепаний (швидкий) на язик; слів не позичає
Мова – не калька: словник української мови

з цими словами

Правильніше: на цім слові
Мова – не калька: словник української мови

вірний слову

Правильніше: на слово вірний
Мова – не калька: словник української мови

Прохопитися (словом), помилитися (на слові), ляпнути, ляпати, не думавши і обмовитися

Замініть скальковане дієслово обмовитися, обмовлятися на стилістично кращий варіант: прохопитися (словом), помилитися (на слові); ляпнути, ляпати, не думавши.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Він закусив нижню губу, щоб не обмовитися зайвим словом. Він закусив нижню губу, щоб не прохопитися зайвим словом.
Президент вкотре обмовився, виступаючи перед глядачами. Президент вкотре помилився на слові, виступаючи перед глядачами.

Двома словами і у двох словах

Замініть скальковану конструкцію у двох словах, якщо мовиться про лаконічний виклад, опис чогось, на стилістично кращий варіант: двома словами.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Про Україну в двох словах розповіли лауреати «Коронації слова».  Про Україну двома словами розповіли лауреати «Коронації слова».

одним словом, словом, одно слово, одне слово

Зворот одним словом (словом) було механічно перенесено з мови північного сусіди на український грунт, де його використовують як вставний. Але навіщо? Адже маємо досить популярний у народі тотожний вислів одне (одно) слово, яким і належить послуговуватися, а не робити безпредметні запозичення.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Словом, одним словом, одно слово

Іменник слово в орудному відмінку чи в називному з числівником один або без нього — раз у раз трапляється в живій мові й на письмі, де він виконує граматичну функцію вставного слова: «Тепер у нас і Лора почала учитись, одним словом, ціла школа!» (Леся Українка); «Словом, Тверський бульвар, вісімнадцять — то була наша справжня альма-матер у час війни» (Ю. Смолич); «Одно слово, електрика міцно ввійшла в побут селян, і вони користуються нею на всі сто» («Радянська Україна»).
Отже, маємо аж три варіанти вставного слова, де кожний із них означає те саме, що й інші, тому хоч-не-хоч виникає питання: якому з них дати перевагу або, обравши один, відмовитись від інших?
Чи не найхарактернішим із них, із погляду популярності в народному мовленні, є вислів одно слово? Мабуть, що так, бо саме його звичайно чуємо з живих уст, приміром: «Одно слово, як то кажуть, коли не коваль, то й рук не погань!» Саме словом механічно перенесено з російської на український ґрунт, і навряд чи є потреба послугуватись ним, коли є змога брати потрібне з українських народних джерел.

словом

Правильніше: одно слово, одним словом
Словник-антисуржик.

в двох словах

Правильніше: двома словами
Словник-антисуржик.

В двох словах

Правильніше: Двома словами

Виступив з вступним словом

Правильніше: Зробив, виголосив вступне слово

Не можу висловити словами

Правильніше: Не знайду слів; не доберу слів; немає слів

Одним словом, електрика міцно увійшла у побут селян

Правильніше: Одне слово, електрика міцно увійшла в побут селян

який не порушує (дотримується) своїх обіцянок

Правильніше: твердий (міцний) на слово
Мова – не калька: словник української мови

язвити

Правильніше: відважувати солі; шпигати язиком (словами)
Мова – не калька: словник української мови

чесне слово; слово честі; справді

Правильніше: далебі
Мова – не калька: словник української мови

чесне слово дати

Правильніше: слово [честі] дати
Мова – не калька: словник української мови

часто вставляти в мову багато влучних слів

Правильніше: сипати дотепами (жартами)
Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь завжди виконує обіцяне

Правильніше: слово не розходиться з ділом у когось
Мова – не калька: словник української мови

хто багато говорить – мало робить

Правильніше: де море слів, там мало діл
Мова – не калька: словник української мови

усне мовлення

Правильніше: живе слово
Мова – не калька: словник української мови

упіймати на слові

Правильніше: уловити в мові
Мова – не калька: словник української мови

умішуватися в розмову

Правильніше: утручатися (плутатися, устрявати) до розмови (в розмову); приставати (уступатися) до розмови; впадати в слово (в річ); ухоплюватися в бесіду (в розмову); примовлятися
Мова – не калька: словник української мови

узяти на віру; повірити на слово

Правильніше: узяти (прийняти) за чисту монету
Мова – не калька: словник української мови

триматися на чесному слові

Правильніше: ледве (ледь-ледь) триматися (держатися)
Мова – не калька: словник української мови

твоїми вустами та мед пити

Правильніше: коли б твоє слово та богові у вухо
Мова – не калька: словник української мови

слово розходиться з ділом

Правильніше: слово розминається з ділом; одно каже, а друге робить
Мова – не калька: словник української мови

слово не горобець, назад не вернеться

Правильніше: слово вилетить горобцем, а вернеться волом
Мова – не калька: словник української мови

слово дорожче грошей

Правильніше: слово паче грошей
Мова – не калька: словник української мови

слів нема

Правильніше: нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ
Мова – не калька: словник української мови

скажу ще пару слів

Правильніше: скажу ще кілька слів
Мова – не калька: словник української мови

сильно дошкуляти кому-небудь словами

Правильніше: жалити язиком
Мова – не калька: словник української мови

розмовляти

Правильніше: перекидатися словами
Мова – не калька: словник української мови

розкидатися словами

Правильніше: кидати через верхню губу; давати волю язику
Мова – не калька: словник української мови

пустити в хід нове слово

Правильніше: пустити в обіг нове слово; запровадити в ужиток нове слово
Мова – не калька: словник української мови

пускати шпильки

Правильніше: шпигати словами; укидати ґедзика
Мова – не калька: словник української мови

придиратися до слів

Правильніше: чіплятися (прискіпуватися, присікуватися) до слів
Мова – не калька: словник української мови

порушувати обіцянку

Правильніше: ламати слово
Мова – не калька: словник української мови

пообіцяти

Правильніше: дати слово; приобіцяти
Мова – не калька: словник української мови

повторення одного й того ж іншими словами

Правильніше: солома солом'яна; масло масляне
Мова – не калька: словник української мови

підколювати

Правильніше: шпигати словами
Мова – не калька: словник української мови

переказати точ-в-точ

Правильніше: переказати точнісінько (достеменно, достоту, слово в слово)
Мова – не калька: словник української мови

передове (прогресивне) в чому-небудь

Правильніше: нове слово чого (в чому)
Мова – не калька: словник української мови

ображати; кривдити

Правильніше: вражати словом; зачіпати за живе; зачіпати честь; ятрити душу; краяти душу
Мова – не калька: словник української мови

обіцяти

Правильніше: давати слово
Мова – не калька: словник української мови

обіцяного три роки чекають

Правильніше: казав пан кожух дам, та й слово його тепле; казав, та не зав'язав; ждали, ждали та й жданки розгубили (та й годі сказали); надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг
Мова – не калька: словник української мови

обірвати слово

Правильніше: урвати мову (річ)
Мова – не калька: словник української мови

нещирий (фальшивий) у вчинках (словах)

Правильніше: укусить і меду дасть
Мова – не калька: словник української мови

немає слів

Правильніше: що й казати
Мова – не калька: словник української мови

нема слів для вираження

Правильніше: нема слів, щоб це передати
Мова – не калька: словник української мови

не поминати лихом

Правильніше: не згадувати лихим словом
Мова – не калька: словник української мови

не знайшов, що сказати (відповісти)

Правильніше: не здобувся на слово (на відповідь)
Мова – не калька: словник української мови

не закінчити якусь думку

Правильніше: поперхнутися словом
Мова – не калька: словник української мови

не добирати слів

Правильніше: лаяти на чім світ стоїть
Мова – не калька: словник української мови

не відступати від своїх слів

Правильніше: стояти на своєму
Мова – не калька: словник української мови

не варто нарікати (скаржитися)

Правильніше: гріх (нема чого, нічого) бога гнівити; гріх слово сказати
Мова – не калька: словник української мови

нарушити клятву (слово)

Правильніше: зламати (порушити, переступити) слово (присягу)
Мова – не калька: словник української мови

нарушати закон (присягу, віру, слово)

Правильніше: ламати право (присягу, віру, слово)
Мова – не калька: словник української мови

наговорити різних слів

Правильніше: наговорити всяких (всіляких) слів
Мова – не калька: словник української мови

на цьому слові

Правильніше: по тім слові
Мова – не калька: словник української мови

на пару слів

Правильніше: на кілька слів
Мова – не калька: словник української мови

на основі тільки чийогось запевнення

Правильніше: на чесне слово
Мова – не калька: словник української мови

марити

Правильніше: словами блудити
Мова – не калька: словник української мови

каламбурити

Правильніше: грати словами; прикладати прикладки
Мова – не калька: словник української мови

казав пан кожух дам, та слово його тепле.

Правильніше: понадіявся дід на обід, та без вечері спати ліг
Мова – не калька: словник української мови

іншими словами

Правильніше: інакше кажучи
Мова – не калька: словник української мови

і словом не обмовився

Правильніше: і через губу не плюнув
Мова – не калька: словник української мови

зробити яке-небудь відкриття

Правильніше: сказати нове слово
Мова – не калька: словник української мови

зобов'язатися

Правильніше: зв'язати себе словом
Мова – не калька: словник української мови

замовити слово за кого

Правильніше: обстати за ким
Мова – не калька: словник української мови

заключне слово

Правильніше: кінцеве (прикінцеве, підсумкове, завершальне) слово
Мова – не калька: словник української мови

закинути словечко

Правильніше: замовити слово (словечко)
Мова – не калька: словник української мови

дуже повільно говорити

Правильніше: зимувати на кожному слові
Мова – не калька: словник української мови

другими словами

Правильніше: інакше кажучи; іншими словами
Мова – не калька: словник української мови

дослівно

Правильніше: слово в слово
Мова – не калька: словник української мови

домогтися значних досягнень у певній галузі

Правильніше: сказати нове слово
Мова – не калька: словник української мови

додати щось у розмові

Правильніше: вставити слово
Мова – не калька: словник української мови

договір словесний (письмовий)

Правильніше: договір (умова) на словах (на письмі); договір писаний; умова писана
Мова – не калька: словник української мови

договір дорожчий грошей

Правильніше: слово паче грошей
Мова – не калька: словник української мови

довіряти не перевіряючи

Правильніше: вірити на слово
Мова – не калька: словник української мови

діями підтверджувати сказане

Правильніше: слово не розходиться з ділом у когось
Мова – не калька: словник української мови

діло за вами

Правильніше: тепер ваша черга; слово за вами; м'ячик на вашому боці
Мова – не калька: словник української мови

двох слів зв'язати не може

Правильніше: двох слів не стулить (не зложить, не зліпить)
Мова – не калька: словник української мови

давати на слово що

Правильніше: давати на віру що
Мова – не калька: словник української мови

давати волю язику

Правильніше: давати словам волю
Мова – не калька: словник української мови

говорити, не зупиняючись

Правильніше: сипати словами як (мов, ніби, наче) горохом
Мова – не калька: словник української мови

говорити приємні речі; улещувати

Правильніше: мастити словами
Мова – не калька: словник української мови

говіркий; дотепний

Правильніше: легкий на слово
Мова – не калька: словник української мови

влучний вислів

Правильніше: кругле слово
Мова – не калька: словник української мови

відступатися від обіцяного (задуманого)

Правильніше: ламати слово
Мова – не калька: словник української мови

відмовлятися від сказаного раніше

Правильніше: повернути слово назад
Мова – не калька: словник української мови

відмовлятися від раніше сказаного

Правильніше: ламати слово
Мова – не калька: словник української мови

вимовити слово

Правильніше: здобутися на слово
Мова – не калька: словник української мови

вийшло, як я казав

Правильніше: на моє слово впало
Мова – не калька: словник української мови

вийшло по-моєму

Правильніше: на моє слово впало; на моє вийшло
Мова – не калька: словник української мови

вибачте за вислів (за висловлювання)

Правильніше: пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] слові; перепрошую на слові; не вам (не при вас) кажучи; не при хаті згадуючи; шануючи слухи ваші; без сорому казка
Мова – не калька: словник української мови

вибачайте на слові

Правильніше: даруйте на слові
Мова – не калька: словник української мови

варваризм

Правильніше: запозичене слово
Мова – не калька: словник української мови

бути дотепним і метким у розмові

Правильніше: не лазити за словом у кишеню
Мова – не калька: словник української мови

Кома між частинами складного речення

Перевірте, чи не пропущено кому перед підрядним реченням, приєднаним сполучником (Український правопис. §118 Б п.11).

КОМА СТАВИТЬСЯ
Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучними словами, від головних і від інших підрядних Є багато на світі учених людей, а поетів мало (Михайло Коцюбинський).

Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі, але в мене є певність, що вони й там стрітися можуть (Михайло Коцюбинський).

Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені (Тарас Шевченко).

Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка).

Вони, щоб тільки погубити, То будуть все тебе манити (Іван Котляревський).

Він був такий, що мило дивитися.

Один раз у складених сполучниках і сполучних словах тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, після того як, внаслідок того що, замість того щоб: або перед усім складеним словосполученням, або перед сполучниками що, щоб, як — залежно від змісту та інтонації Надворі стало темно через те, що небо заволокло чорною хмарою.

Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою.

Перед як у зворотах не хто інший, як; не що інше, як Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (Михайло Коцюбинський).

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Перед як у виразах як слід, як треба, як годиться й под., коли нема ясно визначеного підрядного речення Роби як слід, то й добре буде.
Перед одиничними займенниками та прислівниками, що є, власне, частиною непрямого питання Бачив хлопця й не сказав якого.

Мати повернеться, та не знати коли.

Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і Мене цікавить не як це сталося, а які можливі наслідки цього факту (Пор.: Мене цікавить не те, як це сталося…).

Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють. (Пор.: Треба бути уважним і тоді, коли обставини...).

У разі збігу сполучників перед другим із них тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то, так І якщо пісня вийде в люди, То пломінь серця не згашу (Малишко).

Пор.: Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (Коцюбинський).

У разі збігу сполучників перед другим із них тоді, якщо перший сполучник протиставний (а, але, однак і т. ін.) Він прокинувся увечері, …довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Леонід Первомайський).

Кома після і перед зокрема

Перевірте, чи не потрібно виділити комою слово зокрема залежно від того, чим воно виступає у реченні.

ТИП ПРИКЛАД
Зокремавставне слово: виділяється комами з двох боків  Не раз ходив вiн i на турецькi заслони по берегах Чорного моря, зруйнував, зокрема, мiсто Очакiв (Іван Шаповал).
Зокрема стоїть на початку звороту, що обмежує або уточнює зміст усього речення:  перед ним ставиться кома  Він полюбляв, щоб до Волі приходили гості, зокрема Рада й Аліна (Юрій Яновський).
Зокремаприслівник, який виступає обставиною: комами не виділяється — Покличте Жана… — звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський).

За словами і за совами

Перевірте за контекстом, чи не вжито тут за совами замість: за словами.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
За совами міністра, попереду складні реформи. За словами міністра, попереду складні реформи.

АЛЕ:

Ми спостерігаємо за совами: як вони живуть і харчуються.

чесне слово

Правильніше: слово честі
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

правило, розв'язний, розсильний, торочити, транспорт, зміна значень слів в залежності від наголосу

Чи змінюється значення слів правило, розв'язний, розсильний, торочити, транспорт від зміни наголосу в них?
Безперечно.
Правило (наголос на першому складі) – положення або зібрання положень; принцип, що ним керуються у співжитті, поведінці тощо. Правила поведінки, граматичне правило.
Правило (наголос на другому складі) – пристрій, на якому щось розрівнюють. Металеве правило.
Розв'язний (наголос на другому складі) – який поводиться безцеремонно, зухвало. Розв'язний хлопчисько.
Розв'язний (наголос на останньому складі) – який можна розв'язати, вирішити. Розв'язна задача (в арифметиці).
Розсильний (наголос на другому складі) – той, хто розносить за призначенням листи, пакети, виконує інші доручення; кур'єр. Прийшов розсильний.
Розсильний (наголос на останньому складі) – 1. Який слугує для запису кореспонденції, що її розносить кур'єр. Розсильна книга, розсильний зошит. 2. Призначений для розсилання. Розсильні пакети.
Торочити (наголос на другому складі), розмовне – говорити одне й те саме, повторювати щось по кілька разів. Безугавно торочить. А також вести несерйозну розмову, верзти нісенітницю, базікати. Що ти торочиш?
Торочити (наголос на передостанньому складі) – 1. Висмикувати нитки з країв тканини, роблячи торочки. Торочити рушники. 2. Обшивати облямівкою краї одягу і т. ін. для оздоби.
Транспорт (наголос на першому складі) – засоби перевезення. Сучасний транспорт, міський транспорт, залізничний транспорт.
Транспорт (наголос на останньому складі), бухг. – перенесення суми на другу сторінку. Здійснено транспорт.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

невиправдані пропуски слів

Володимир Маяковський казав, що відчував «майже фізичний біль», коли бачив, як у реченнях часом зяють «провали» – пропуски потрібних слів. Справді, вони не менш (а інколи навіть більш) небажані, аніж уживання зайвих лексем, про що йшлося в одному із попередніх «Уроків...» («Словесний баласт»). Через такі пропуски фрази стають дефектними, і ми мусимо відгадувати їхній зміст. А нерідко думка зовсім перекручується.
Читаємо в газеті: «Цей метод одразу позначився на роботі колективу». Оскільки суть справи викладено не повністю, важко збагнути: позначився він позитивно чи негативно? Випадає потрібне слово і в часто вживаному (надто в усному мовленні) сполученні забезпечити план. Треба: забезпечити виконання (чи здійснення) плану.
А ось приклад того, як пропуск, здавалося б, незначного слова серйозно викривив зміст речення: «Маємо зробити все для зменшення ваги конструкції та економії металу». Це можна зрозуміти як вимогу зменшити не тільки вагу конструкції, а й економію металу. Треба: «Маємо зробити все для зменшення ваги конструкції і для (або а також для) економії металу».
Через «провали» слів іноді опиняються в одному ряду зовсім різні за своєю природою явища чи речі, як-от: «Таких показників лісівники досягли завдяки добрій деревині і кваліфікації». Цілком зрозуміло, що ставити поряд дерево та кваліфікацію не варто – їх потрібно відокремити одне від одного і сказати:... досягли завдяки добрій деревині, а також своїй високій кваліфікації.
«Конфлікт» з граматикою виникає тоді, коли, перелічуючи людей або предмети, назви яких вимагають різних прийменників, ставлять прийменник тільки перед першим з іменників: «Гості Києва побували на виставках і картинних галереях». Треба: на виставках і в картинних галереях. «Стемніло, і засвітилося світло не тільки в будинках, а й вулицях та майданах». Треба: не тільки в будинках, а й на вулицях та майданах.
Якщо вживання зайвих слів можна назвати марнотратством у мові, то пропуски потрібних елементів лексики – шкідливою скупістю.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

виставка-продаж, музей-садиба, планета-гігант, поема-спогад, музей-квартира, школа-інтернат, школа-комплекс, театр-студія, конкурс-вікторина, кімната-музей, рід складних слів, утворюваних двома іменниками, місто-герой

Як узгодити в роді прикметник, займенник або дієслово минулого часу зі своєрідними складними словами, утворюваними двома іменниками? Вживаючи сполучення типу планета-гігант, поема-спогад, конкурс-вікторина, слід мати на увазі, що на першому місці звичайно стоїть іменник, значення якого мислиться дещо ширше, загальніше порівняно із значенням другого компонента. Другий компонент – то іменник-уточнення. Він нагадує прикладку. Провідне за значенням слово нерідко поєднується з різними іменниками. Виставка-огляд, виставка-продаж, музей-квартира, музей-садиба, школа-інтернат, школа-комплекс тощо. Рід узгоджуваних слів (прикметника, займенника, дієслова минулого часу) визначає іменник ширшого, загальнішого значення. Напр.: "Затишний музей-садиба Чехова в Криму приваблює багатьох відвідувачів" (з газети), "Народний театр-студія має своїх прихильників (з газети). Зрідка провідне за значенням слово у складному найменуванні стоїть на другому місці. "Нещодавно в селі Березняках відкрився кімната-музей образотворчого мистецтва" (з газети). Можна помітити, що деякі іменники, передуючи провідному за значенням слову, мають тенденцію не відмінюватися. Приміром, "Ту повість надруковано в останній "Роман-газеті", "На уроці діти працюють з текст-картою".
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

іншими словами...

Правильніше: інакше кажучи...
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Заключний, кінцевий, прикінцевий, остаточний

Дієслово заключати й похідний від нього прикметник заключний, а також іменник заключення нерідко доводиться чути з уст і бачити на письмі: «Колгосп заключив договір на продаж городини»; «З досвіду минулого можна заключити, що до весни треба готуватися взимку»; «На заключения зльоту відбувся концерт»; «Заключна вистава театру пройшла з великим успіхом»; «У своєму заключному слові доповідач відповів на всі питання». Прикметник заключний попав навіть до наших словників, хоч дієслова заключати й віддієслівного іменника заключения там немає. Чому? Та тому, що дієслова заключати нема в українській мові, а прикметник заключний є не що інше, як калька з російського слова заключительный.
Яка потреба в такому калькуванні? Чи нема відомих українських відповідників, що доводиться на певні поняття позичати слова з інших мов? Ні, такі відповідники є, ними широко користуються ті, що дбають за культуру своєї мови. Ось прикметник кінцевий («Кінцеві форми тієї еволюції». — А. Кримський; «Розмір додаткової оплати визначається залежно від кінцевих результатів роботи тваринників». — «Радянська Україна»); є ще прикметник прикінцевий («У прикінцевій строфі висловлено основну думку твору». — «Історія української літератури»); в деяких випадках відповідником до російського прикметника заключительный є слово остаточний, наприклад: остаточний баланс, остаточна цифра («Почисливши все звільна, він прочитав остаточну цифру без голосу». — І. Франко).
З цих прикладів бачимо, що в наведених на початку фразах можна й треба було написати: «Колгосп уклав договір»; «Можна зробити висновок»; «На закінчення (наприкінці, наостанку) зльоту»; «У кінцевому (прикінцевому) слові».

Давноминулий час і описова форма з словами було, бувало

В українській мові є два минулі часи — минулий і давноминулий. Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: я читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше від другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст: «Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, і заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш... знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези» (Леся Українка).
На минулий час вказують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише... що це — не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).
Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я — нелюба» (народна пісня).

Дієвідміна слів дати, їсти, відповісти, розповісти, бути

Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та в майбутньому часі доконаного виду мають закінчення -еш (-єш), -иш (-їш): хочеш, будуєш, вариш, гоїш, захочеш, збудуєш, звариш, загоїш. Виняток становлять дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти: ти даси, їси, відповіси, розповіси, а не даш, їш, відповіш, розповіш, як то часом, надто в західних областях України, кажуть.
Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму є: «Зазнаю чужої сторони, яка вона є» (Марко Вовчок); «Ви є у нас від самого царя настановлені» (Г. Квітка-Основ'яненко). Іноді для першої й третьої особи однини вживають форми єсть: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була» (П. Тичина); «Коли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок» (М. Номис). У сучасній українській літературній мові звичайно випускають форми є, єсть у складеному присудку: я — учень V класу, ти мені — родич, він тобі — товариш, — залишаючи їх тільки тоді, коли треба надати фразі врочистого тону: «Я єсть народ».
Форми для другої особи однини єси й третьої особи множини суть — архаїчні. Форма суть трапляється в південно-західних діалектах. В українській класичній літературі цих форм уживали тоді, коли було треба надати фразі врочистості або іронії: «Як справді кохаєш, як вірний єси, мені серце неньки живе принеси» (М. Вороний).

заключне слово

Правильніше: кінцеве (прикінцеве) слово
Словник-антисуржик.

ізвращати

Правильніше: перекручувати (слово), спотворювати (думку)
Мої слова було перекручено, а думку спотворено.
Словник-антисуржик.

Іншими словами

Правильніше: Інакше кажучи

Досаджували словом

Правильніше: Допікали словом

Чесне слово

Правильніше: Слово честі

Слово шахтаря — нерушиме

Правильніше: Слово шахтаря — непорушне

Не любе для мене слово

Правильніше: Нелюбе мені слово

Регістр слів

Правильніше: Реєстр слів

Не в обіду сказано

Правильніше: Даруйте, пробачте на слові; не бажаючи образити, скажу; не ображайтесь; не майте того за зле