РІЧ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: це річ звичайна (природна, нормальна); це нормально (природно)

Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).

АЛЕ:

Найчастіше вставними бувають і виділяються комами такі слова й сполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, втім, гадаю, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, природно, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, скажімо, слід гадати, справді, трапляється, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.

Правильніше: зрозуміла (ясна, видима) річ; зрозуміло

Правильніше: річ відняло кому

Правильніше: це ще питання; це ще непевне; це ще сумнівна (непевна, спірна) річ

Правильніше: це вже надто (занадто); це аж надто (надміру, зайве, зайва річ, зайвина)

Правильніше: тут так заведено; це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ

Правильніше: це зовсім інша річ

Правильніше: це інша річ

Правильніше: це йому (для нього) звичайна річ; він до того звик; це йому за звичай

Правильніше: це річ пропаща

Правильніше: це річ випадкова

Правильніше: утручатися (плутатися, устрявати) до розмови (в розмову); приставати (уступатися) до розмови; впадати в слово (в річ); ухоплюватися в бесіду (в розмову); примовлятися

Правильніше: що таке?, про що йдеться?, у чому річ?

Правильніше: то ж то (отож-бо, отож-то) й воно

Правильніше: не про тебе річ (діло)!

Правильніше: річ у тому (у тім), що…

Правильніше: нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ

Правильніше: рідкісна річ

Правильніше: знімати голос (річ)

Правильніше: не про це йдеться; не про це мова (мовиться); річ не в цьому

Правильніше: щонайперше; передусім, насамперед; найперша річ

Правильніше: от де притичина (заковика, закарлючка); от у чому річ

Правильніше: урвати мову (річ)

Правильніше: абищо; непотріб

Правильніше: не дивина; звична річ

Правильніше: не до тебе річ

Правильніше: не до тебе річ; не про тебе йдеться; не твоє мелеться; не до тебе п'ють

Правильніше: не в тім (не про те, не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила

Правильніше: можна вважати, що це річ пропаща

Правильніше: ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб…

Правильніше: звичайна річ

Правильніше: річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що…

Правильніше: гроші – набутна річ

Правильніше: авжеж, атож, безперечно, безумовно, звісно; так; еге; еге ж; ага; певна (ясна) річ; звичайно; певно; нема слова (сумніву); годі й казати; що правда, то правда

Правильніше: ласа (ласенька) річ

Замініть конструкцію інша справа, якщо мовиться про не такий самий стан речей; дещо інакший, на стилістично кращий варіант: інша річ.

АЛЕ:

У слідчого з'явилася інша справа, цього разу щодо колишнього прокурора.

Перевірте доречність вживання слова дітище і в разі потреби замініть:

дитя, виплід, утвір, плід — у переносному значенні: творіння.

АЛЕ:

дітище — зневажлива або глузлива форма від дитя.

Перевірте можливість замінити канцеляризм підлягати (чомусь) на стилістично кращий варіант: має бути, треба.

Вставну конструкцію зрозуміла річ замініть стилістично кращим: зрозуміло.

Правильніше: ясна річ, зрозуміло, звісно

1. Справа – діло – річ
Останнім часом іменник справа майже витиснув з ужитку слово діло. Багатьом здається, що лексеми синонімічні, але справа, мовляв, звучить якось поважніше. Тому й пишуть: «Знається на своїй справі», «Майстер своєї справи». Як вважав наш видатний мовознавець Борис Антоненко-Давидович, справді, бувають випадки, коли ці слова – тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі» або «Я прийшов до вас із таким ділом». А от у перших двох фразах треба було поставити діло: «Знається на своєму ділі», «Майстер свого діла». Чому? Бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я), «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (Михайло Коцюбинський). А вживаючи лексему діло, звичайно мають на увазі якусь працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (Іван Нечуй-Левицький), «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).
На слово ж річ як відповідник російського дело ми часто натрапляємо в класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде» – Олександр Кониський), у фольклорі («Лицарська річ – у бою полягти» – приповідка), в нашій сучасній оригінальній і перекладній літературі.
Борис Антоненко-Давидович настійно рекомендував відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» вживати українські «У чому річ?» «Річ у тім (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім (тому), що...»
2. Мова – річ
Слово річ як синонім іменника мова в науковому й публіцистичному стилях не виступає. Але паралельно з цією лексемою ним широко послуговуються в поезії. «Та не чули вже тих речей ні батько, ні мати» (Тарас Шевченко), «На майдані пил спадає, замовкає річ» (Павло Тичина).
3. Яка різниця між поняттями мова і мовлення?
Мова – основний засіб спілкування та взаємного розуміння в суспільстві; здатність людини говорити. «Не дадуть дитині до мови дожить» (Тарас Шевченко).
Мовлення – реалізація мови як системи, мовна діяльність, манера говорити. Розвиток мовлення, культура мовлення, усне мовлення, ділове мовлення, сценічне мовлення, радіомовлення, телемовлення, стилістика мовлення.

За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: «Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус». Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться («Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього». — І. Нечуй-Левицький), мовитись («Тут, бачите, мовиться ось про що». — З живих уст), річ у тім («Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема». — М. Номис), ідеться («Тут ідеться, чи додому вернеться». — З живих уст), у тім сила («Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе». — Приказка).

Дехто вважає, що слова справа й діло — тотожні, тому, мовляв, байдуже, якого з них ужити; декому так сподобалося слово справа, що викинув з ужитку слово діло: «Він знається на своїй справі», «Він — майстер своєї справи».
Справді, бувають випадки, коли ці два слова — тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі»; «Я прийшов до вас із таким ділом» або «Я покінчив у комунвідділі з своєю справою (зі своїм ділом)». Але в перших двох фразах треба було сказати: «знається на своєму ділі», «майстер свого діла», — бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я); «... він робить справу величезної державної ваги...» (Григорій Тютюнник); «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (М. Коцюбинський). Під словом діло звичайно розуміємо якусь роботу, працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький); «Діла незабутні дідів наших» (Т. Шевченко); «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).
Візьмімо ще таку фразу з нашої преси: «Святослав Ольгович був на престолі лише два тижні. А ось Святослав Всеволодович — це вже інша справа. Його княжіння тривало 14 років». Тут теж слово справа стоїть не до ладу, бо йдеться не про сукупність якихось планів чи намірів, а про тривалість перебування на престолі двох князів, отож, треба було написати: «А ось Святослав Всеволодович — це вже інша річ...» Негаразд надруковано в одній районній газеті: «Справа в тім, що так виконувати роботу не можна», — бо тут слід було висловитись так: «Річ у тім, що так...»
Слово річ, як відповідник до російського дело, ми часто бачимо в нашій класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде». — О. Кониський), в фольклорі («Лицарська річ — у бої полягти». — Приповідка), в сучасній українській оригінальній і перекладній літературі.
Відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» по-українському треба казати: «У чому річ?», «Річ у тім (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім, що...».
Аналогічно до російського вислову не отдавать себе отчета іноді помилково кажуть: «Не здавати собі відчиту». Тут саме треба вживати слова справа: не здавати собі справи («Вони, видимо, не здавали собі справи з того, що робиться». — Словник за редакцією А. Кримського); можна ще сказати, як пропонував сучасний український письменник О. Кундзич, — не усвідомлювати: «Він не всвідомлював, що каже».
Можна сказати до речі й до діла відповідно до російського слова кстати: «Не війтова дочка, а до речі говорить» (М. Номис); «Фраза була не до діла, в ній не було ні запитання, ні наказу» (Ю. Смолич).

Правильніше: річ у тому (у тім)

Правильніше: певна річ, звичайно

Правильніше: даремно (витрачати сили), задурно, безкоштовно (отримати річ)

Правильніше: інша річ

Правильніше: Річ у пам'ятках

Правильніше: Незамінна річ

Правильніше: Ясна річ, зрозуміло

Правильніше: зайти в розмову (в бесіду, в речі) з ким; стати на речах із ким; розмовитися (розбалакатися) з ким

Правильніше: для чого?; чому?; з якої речі?; навіщо?

Правильніше: поточний стан справ (речей)

Правильніше: плавати (ковзати) по поверхні чого; брати (сприймати) речі поверхово; не заглиблюватися в що

Правильніше: сказати не до ладу (невлад, невлучно, не до речі)

Правильніше: сказати (відповісти) не до ладу (невлад, невлучно, не до речі)

Правильніше: мазати медом речі (слова); скакати на задніх лапах (лапках); мести дорогу хвостом

Правильніше: і гич не до речі

Правильніше: недоречне питання; питання не до речі (не до діла, не до ладу)

Правильніше: не до ладу (не до речі) говорити

Правильніше: невлад; не до речі

Правильніше: говорити без манівців

Правильніше: називай біле білим

Правильніше: до схову віддати речі

Правильніше: масні слова

Правильніше: сидіти на чемоданах

Правильніше: з якої речі?; з якої рації?; з якого дива?

Правильніше: до речі

Правильніше: голову туманити

Правильніше: називати речі своїми іменами

Правильніше: мастити словами

Правильніше: мазати медом речі (слова)

Правильніше: нести (вернути, гонити) ахінею

Правильніше: говорити не до речі (не до ладу, невлад)

Правильніше: казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі

Правильніше: вчасно; якраз; до речі

Правильніше: він вчасно (до речі) нагодився

Для урізноманітнення мовлення замініть слова коштовності, дорогоцінності, коштовні речі на один із варіантів: скарби, самоцвітний камінь, самоцвіт.

Замініть нехарактерну для української мови вставну конструкцію до слова на стилістично кращий варіант: до речі.

АЛЕ:

До слова запрошуємо самого автора!

Замініть конструкцію до речі, якщо це не вставне слово, на стилістично кращий варіант: доречний.

АЛЕ:

До речі, а де Михайло?

Замініть скалькований прислівник невпопад на стилістично правильний варіант: не до ладу, не до речі, невлад, невчасно, невлучно.

Правильніше: переоцінити речі

У художній літературі й публіцистиці слова коштовність, коштовні речі й дорогоцінність майже витиснули давнє українське слово скарби. Може, до цього частково спричинилось те, що іменник скарб є синонімом до другого українського слова — клад («Нащо ліпший клад, коли в дітках лад». — Приказка), але наша класика та й сучасна українська література широко послугувапися множиною цього іменника — скарби: «їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі... — їхала Чорним гаєм і попалася розбійникам» (Марко Вовчок); «Розум — скарб людини» (народне прислів'я); «Хай вам завжди мати мила буде скарбом дорогим» (М. Рильський). Отже, не слід цуратись і цього слова. По-різному називаємо ми також скарби, що складаються з коштовних каменів: дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт. Останнє слово майже зникло чомусь тепер з ужитку, а тим часом у А. Кримського читаємо: «Срібло, злото, самоцвіти», в Панаса Мирного: «На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса». Чи не краще заради уніфікації мови взяти для постійного користування якусь одну з цих трьох назв, що означають однакове поняття, приміром, слово самоцвіт? Мабуть, варто.
Так само слід позбутись розбіжності в відповідниках російського слова брильянт, який наші автори пишуть то брильянт, то діамант. Українські класики воліли писати діамант: «Діамант дорогий на дорозі лежав» (В. Самійленко); «Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі» (Леся Українка). Сучасний український письменник В. Собко вживає від іменника діамант прикметника діамантовий: «Тільки-но пройшов свіжий дощ, діамантові крапельки мінилися під сонячним промінням». Проте в цитованої вже Лесі Українки ми можемо прочитати фразу й зі словом брильянт: «Дістаньте шкатулку з брильянтами», — але це тільки стверджує потребу прийти до якогось одного з цих слів, що не мають ніякої значеннєвої різниці. Певно, що давня мовна традиція дає перевагу слову діамант.

Правильніше: прибирати (кімнату), забирати (речі зі стола)

Правильніше: сторонній
сторонні речі
сторонні люди

Правильніше: не до ладу (не до речі) говорити

Правильніше: до речі
Ми, до речі, були цього дня у відрядженні.

Правильніше: відсутній (про людей), брак, бракує (про речі)